Польське місто Білгорай вимагає перейменувати вулицю Бандери у Нововолинську

Депутати польського міста офіційно звернулися до українських партнерів із вимогою прибрати ім’я Степана Бандери з назви однієї з вулиць Нововолинська.

Про це повідомляє Район.Закордон з посиланням на dblfyyz Kronikatygodnia.pl.

Рішення про направлення відповідного звернення ухвалили під час засідання ради міста Білгорай 29 квітня. За ініціативу проголосували 16 депутатів, один виступив проти, а четверо утрималися. Автори проєкту наголошують, що партнерство має базуватися на взаємній повазі, а постать лідера ОУН є для поляків "раною, яка не хоче загоюватися" через події на Волині та у Східній Галичині у 1943–1945 роках.

Голосування супроводжувалося палкими дискусіями. Депутат Павел Єднач, який є істориком за освітою, розкритикував таку ініціативу. Він зазначив, що для сучасних українців "бандеризм" є передусім щитом проти російської агресії, а не інструментом проти Польщі.

"Важко очікувати, що міськрада Нововолинська змінить керівника під впливом звернення представників місцевого самоврядування міста з сусідньої держави. Маю враження, що вся ця ініціатива – це спроба діячів ПіС (партія "Право і Справдість") залучити виборців "Конфедерації", граючи на емоціях", – заявив Павел Єднач.

Він також нагадав колегам, що під час апогею волинських подій сам Бандера був в'язнем німецького концтабору, проте автори звернення ігнорують цей факт. Крім того, у кулуарах мерії Білгорая звучать думки, що такі кроки є проявом популізму, покликаним відвернути увагу від внутрішніх проблем міста.

Поки що невідомо, як на такий дипломатичний тиск відреагує влада Нововолинська.

До слова, Білгорай та Нововолинськ протягом багатьох років вважалися зразком успішної транскордонної співпраці. Міста реалізували чимало спільних соціальних проєктів, проводили молодіжні обміни та культурні фестивалі. 

 
Вулиця Степана Бандери у Нововолинську, фото з архіву alltransua

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.