Пужники. Без спекуляцій, перекручень та перебільшень
13 лютого 1945 року відбувся бій між одними вояками (УПА) та іншими вояками (самооборона, НКВД, стрибки). Чи могли загинути цивільні - могли. Але в основі це був бій між двома військовими підрозділами. Щодо кількості, то також є питання. Не понад 100, а 42 особи і то не факт, що це все внаслідок бою з УПА. Тобто, кількість - більше, ніж удвічі менша. І такі мікродослідження Другого польсько-українського конфлікту підважують канонічність польської цифри у "100 тисяч загиблих".
У Пужниках не знайшли ніякого нового поховання!!!
Як повідомляє УІНП: "У період із 22 по 25 червня 2026 року на території колишнього села Пужники (нині — у межах села Садове Коропецької селищної громади Чортківського району Тернопільської області) було проведено новий етап пошукових досліджень із метою пошуку останків мешканців села, які загинули у лютому 1945 року. Пошукова експедиція завершила свою роботу. Протягом чотирьох днів експедицією було закладено близько 50 розвідкових траншей, але масового захоронення не виявлено."
2 місяці тому я написав розлогий матеріал "Пужники. У пошуках правди". У цьому матеріалі я показав ряд боїв, котрі були у селі з нацистами, совєтськими партизанами та УПА впродовж Другої світової війни.
З УПА, до слова, був лише один бій у ніч на 13 лютого 1945 року. І був це саме бій (!!!) з місцевою озброєної самообороною, підрозділом істрєбітєльного батальйону (котрий складався в основному із поляків - мешканців села) та опергрупою НКВД.
Кількість загиблих у цьому бою також різниться у джерелах від кільканадцять "большевицьких вислужників" (повстанські документи), 50 (совєтські документи), понад 100 (польські свідчення). Можемо зробити припущення, що правда лежить десь посередині. Ймовірно, що серед цих загиблих могли бути й мирні жителі, що завжди має місце, коли бої відбуваються у населених пунктах.
Польська сторона свого часу опублікувала поіменний список загиблих. Зі списку у 65 загиблих в ніч із 12 на 13 лютого 1945 року 6 осіб помилково внесені (5 з них виїхали до Польщі, а 1 помер природною смертю). Ще стосовно 8 осіб є питання до уточнення.
Цього разу польські спеціалісти заявляли, що із 42 знайдених останків минулого року, декого вони вже ідентифікували (ДНК-аналіз), а дехто, на їхню думку, пропав безвісти... Чи не люди, які виїхали до Польщі у 1945-1946 роках?
А тепер ще давайте про формулювання.
У польській риториці стосовно цього села (і багатьох інших) йдеться, що УПА вбила безборонних "жінок і дітей". Знову зверну Вас до моєї статті. Був бій із самообороною, стрибками та НКВД.
Згідно польського законодавства, поляки - бійці "Істрєбітєльних батальйонів" НКВД - є комбатантами.
Дивіться самі. У законі зазначено, що комбатантами визнаються особи, які брали участь у "tzw. Niszczycielskich Batalionach ("Istriebitielnych Batalionach"), walczących na dawnych ziemiach polskich w województwach: lwowskim, stanisławowskim, tarnopolskim i wołyńskim w obronie ludności polskiej przed ukraińskimi nacjonalistami, w latach 1944–1945".
Тобто 13 лютого 1945 року - відбувся бій між одними вояками (УПА) та іншими вояками (самооборона, НКВД, стрибки). Чи могли загинути цивільні - могли. Я про це пишу у статті. Але в основі це був бій між двома військовими підрозділами.
Щодо кількості, то також є питання. Не понад 100, а 42 особи і то не факт, що це все внаслідок бою з УПА.
Тобто, кількість - більше, ніж удвічі менша. І такі мікродослідження Другого польсько-українського конфлікту підважують канонічність польської цифри у "100 тисяч загиблих"...
Погодьтеся, що якщо говорити правду, то ситуація виглядає зовсім по-іншому?
Мені б дуже хотілося, щоб ми нарешті почали розмовляти мовою фактів та із взаємною повагою один до одного. Без спекуляцій, перекручень та перебільшень!!!
Але, багато чого мені хочеться, на жаль...
