Пужники. Без спекуляцій, перекручень та перебільшень

13 лютого 1945 року відбувся бій між одними вояками (УПА) та іншими вояками (самооборона, НКВД, стрибки). Чи могли загинути цивільні - могли. Але в основі це був бій між двома військовими підрозділами. Щодо кількості, то також є питання. Не понад 100, а 42 особи і то не факт, що це все внаслідок бою з УПА. Тобто, кількість - більше, ніж удвічі менша. І такі мікродослідження Другого польсько-українського конфлікту підважують канонічність польської цифри у "100 тисяч загиблих".

 
Фото: УІНП

У Пужниках не знайшли ніякого нового поховання!!!

Як повідомляє УІНП: "У період із 22 по 25 червня 2026 року на території колишнього села Пужники (нині — у межах села Садове Коропецької селищної громади Чортківського району Тернопільської області) було проведено новий етап пошукових досліджень із метою пошуку останків мешканців села, які загинули у лютому 1945 року. Пошукова експедиція завершила свою роботу. Протягом чотирьох днів експедицією було закладено близько 50 розвідкових траншей, але масового захоронення не виявлено."

2 місяці тому я написав розлогий матеріал "Пужники. У пошуках правди". У цьому матеріалі я показав ряд боїв, котрі були у селі з нацистами, совєтськими партизанами та УПА впродовж Другої світової війни.

З УПА, до слова, був лише один бій у ніч на 13 лютого 1945 року. І був це саме бій (!!!) з місцевою озброєної самообороною, підрозділом істрєбітєльного батальйону (котрий складався в основному із поляків - мешканців села) та опергрупою НКВД.

Кількість загиблих у цьому бою також різниться у джерелах від кільканадцять "большевицьких вислужників" (повстанські документи), 50 (совєтські документи), понад 100 (польські свідчення). Можемо зробити припущення, що правда лежить десь посередині. Ймовірно, що серед цих загиблих могли бути й мирні жителі, що завжди має місце, коли бої відбуваються у населених пунктах.

Польська сторона свого часу опублікувала поіменний список загиблих. Зі списку у 65 загиблих в ніч із 12 на 13 лютого 1945 року 6 осіб помилково внесені (5 з них виїхали до Польщі, а 1 помер природною смертю). Ще стосовно 8 осіб є питання до уточнення.

Цього разу польські спеціалісти заявляли, що із 42 знайдених останків минулого року, декого вони вже ідентифікували (ДНК-аналіз), а дехто, на їхню думку, пропав безвісти... Чи не люди, які виїхали до Польщі у 1945-1946 роках?

А тепер ще давайте про формулювання.

У польській риториці стосовно цього села (і багатьох інших) йдеться, що УПА вбила безборонних "жінок і дітей". Знову зверну Вас до моєї статті. Був бій із самообороною, стрибками та НКВД.

Згідно польського законодавства, поляки - бійці "Істрєбітєльних батальйонів" НКВД - є комбатантами.

Дивіться самі. У законі зазначено, що комбатантами визнаються особи, які брали участь у "tzw. Niszczycielskich Batalionach ("Istriebitielnych Batalionach"), walczących na dawnych ziemiach polskich w województwach: lwowskim, stanisławowskim, tarnopolskim i wołyńskim w obronie ludności polskiej przed ukraińskimi nacjonalistami, w latach 1944–1945". 

Тобто 13 лютого 1945 року - відбувся бій між одними вояками (УПА) та іншими вояками (самооборона, НКВД, стрибки). Чи могли загинути цивільні - могли. Я про це пишу у статті. Але в основі це був бій між двома військовими підрозділами.

Щодо кількості, то також є питання. Не понад 100, а 42 особи і то не факт, що це все внаслідок бою з УПА. 

Тобто, кількість - більше, ніж удвічі менша. І такі мікродослідження Другого польсько-українського конфлікту підважують канонічність польської цифри у "100 тисяч загиблих"...

Погодьтеся, що якщо говорити правду, то ситуація виглядає зовсім по-іншому?

Мені б дуже хотілося, щоб ми нарешті почали розмовляти мовою фактів та із взаємною повагою один до одного. Без спекуляцій, перекручень та перебільшень!!!

Але, багато чого мені хочеться, на жаль...

Богдан Червак: Євген Коновалець повертається в Україну!

У Роттердамі на кладовищі "Кросвейк" відбулася ексгумація праху першого Голови ОУН полковника Євгена Коновальця.

Юрій Юзич: Замальовані обличчя на світлині

На світлині – учасники пластового табору, який розігнало КДБ влітку 1989 року. Це був перший літній табір відродженого Пласту. Називався він "імені Романа Шухевича". А його відзнакою був тризуб, який через кілька років стане державним гербом України. На щоглі майорів синьо-жовтий український національний прапор.

Олексій Мустафін: І з нуту пироги. Згадки про пізанську "талассократію"

Невеличкий острівець Мелорія, розташований просто навпроти гирла річки Арно, відомий завдяки двом морським битвам, які відбулися поруч із ним. У першій, в 1241 році, пізанці - разом з ескадрою імператора Фрідріха II Гогенштауфена - буквально розтрощили генуезький флот. А 1284 році вже Пізанська республіка зазнала найбільшої та найганебнішої в своїй історії поразки від своїх генуезців.

Віталій Скальський: Світлина 1919 року: розархівування імен

Фотографія штабу Володимир-Волинського бойового загону, зроблена 6 травня 1919 року у Горохові – добре відома історикам, краєзнавцям та навколоісторичній волинській спільноті. Її багато раз друкували і передруковували. Але лише зараз дійшли руки спробувати дослідити біографії осіб, зображених на фото.