Тест на людоїдство

Путінові культ Сталіна потрібен передусім для того, щоб зміцнити основу власного культу, власної "сильної руки". Але є ще один чинник, який не може ігнорувати ні Україна, ні весь світ. Зазомбовані, дегуманізовані суспільства самі стають небезпечними, здатними за наказом режиму чинити велике зло.

Путінові культ Сталіна потрібен передусім для того, щоб зміцнити основу власного культу, власної "сильної руки". Але є ще один чинник, який не може ігнорувати ні Україна, ні весь світ. Зазомбовані, дегуманізовані суспільства самі стають небезпечними, здатними за наказом режиму чинити велике зло.

Опубліковані сьогодні результати соціологічного опитування, яке провів російський "Левада-центр", навіть мене приголомшили, хоча вивести мене з рівноваги не так-то й легко.

Дослідження стосувалося ставлення пересічних росіян до постаті Сталіна.

Отже, у березні 2019 року позитивно (з захопленням, з повагою, з симпатією) до цього патологічного убивці ставився 51% росіян.

Це найвищий показник за всі роки, і він уперше перевалив за 50%. Тобто відтепер особисте ставлення до Сталіна є гарним у більшості росіян. 

 


Іще гірша ситуація з оцінкою його ролі в історії Росії (тобто ідеться про начебто об’єктивну оцінку, а не про особисті симпатії). Тут позитивну оцінку тиранові виставили аж 70% опитуваних.

Нарешті, третє запитання можна назвати тестом на людоїдство.

Звучить воно так: "Як ви гадаєте, чи виправдані людські жертви, яких зазнав радянський народ у сталінську епоху, великими цілями й результатами, які були досягнуті в найкоротший строк?"

Уявіть собі, 46% виправдали убивство мільйонів ні в чому не винних людей, тимчасом як 45% заявили, що ці жертви нічим не можна виправдати.

Таким чином, і тут уперше кількість сталіністів перевищила кількість притомних людей.

Іще 9% опитаних не змогли визначитися, що в даному разі також є ознакою дегуманізації.

Мене й раніше вражали своєю яскравою шизофренічністю фотографії з сучасних чествувань Сталіна в Росії.

Гори червоних гвоздик на могилі тирана, лідери атеїстичної Компартії, які моляться разом із священиками, священики, які славлять погромника церкви й убивцю тисяч священнослужителів, нарешті, зображення Сталіна на іконах, що взагалі є страшним блюзнірством і гріхом.

Усе це виглядає, як якась хвора фантасмагорія, такого абсурду в принципі не може бути! Але він є, і він прогресує.

Нові цифри "Левада-центру" просто страшні. І найстрашніше в них те, що характеризують вони зовсім не Сталіна, а нинішнє російське суспільство.

Здорове суспільство, нормальні люди просто за визначенням не спроможні любити, славити, поважати тирана-параноїка, який безпричинно знищив десятки мільйонів їхніх же співвітчизників, родичів, прямих предків, перетворив увесь народ на рабів, а країну – на один величезний концтабір.

Якщо ж таке трапляється, то це означає, що суспільство глибоко хворе.

Воно перестало розрізняти добро і зло, воно дегуманізувалося, з ним відбулася якась злоякісна цивілізаційна мутація.

Нам, українцям, просто в голові не вкладається, як можна реабілітувати Сталіна й сталінізм, як можна виправдовувати масові репресії, розстріли, чистки, арешти, табори, депортації!

Як можна пробачити Голодомор, який забрав життя мільйонів українців! Хоча про що це я? Якщо росіянам не шкода навіть своїх, то марно сподіватися, що вони співчуватимуть нашому болю.

Найпечальніше те, що сталіністська хвороба російського суспільства це не випадковість. Вона керована, правлячий режим старанно її плекав не один рік і ось, здається, досяг бажаних результатів.

Звіт "Левада-центру" вказує, що до 2014 року в Росії переважало нейтральне, безоціночне ставлення до Сталіна (це, до речі, теж не зовсім по-людськи).

Але з 2014 року (а це рік початку російської агресії проти України, що викликало в РФ хвилю шовіністичної ейфорії) починає зростати частка прихильників кривавого правителя.

За останній же рік цей показник стрибнув угору відразу на 11 відсотків.

І це дало дослідникам підстави зробити такий висновок: "позитивне ставлення до вождя та до його ролі в історії країни установилося на рівні нової соціальної норми".

Іншими словами, наука констатувала, що з 2019 року російське суспільство стало сталіністським.

Це нова реальність, яку нам доведеться враховувати.

Кремлівський режим ще раз довів, що майстерно володіє найпідступнішими методами маніпуляцій масовою свідомістю і на даний час тримає більшість російського суспільства в зазомбованому стані.

Зрозуміло, Путінові культ Сталіна потрібен передусім для того, щоб зміцнити основу власного культу, власної "сильної руки".

Але є ще один чинник, який не може ігнорувати ні Україна, ні весь світ.

Зазомбовані, дегуманізовані суспільства самі стають небезпечними, здатними за наказом режиму чинити велике зло.

Джерело: facebook-сторінка Павла Клімкіна

Читайте також:

Stalin The Best. Росіяни встановили рекорд

Я ненавиджу Сталіна з 13 років

Усі публікації за темою "СТАЛІН"


Олександр Зінченко: "Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України"

Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Черчилль та Орвелл крізь оптику Шевельова

Розглядаючи злет Орвелла, Рікс говорить про його вплив у країнах соціалістичного табору й зазначає, що автор роману "1984" передбачив "появу дисидентів – таких, як Солженіцин, Сахаров і Амальрік, які своїми свідченнями про побачене допомогли руйнації Радянського Союзу невдовзі після справжнього 1984 року". Цей список не лише хочеться доповнити – Руденко, Лук'яненко, Чорновіл, Дзюба, Світличний, Стус, Сверстюк, – але й подивитися на Черчилля й Орвелла крізь оптику найвидатнішого українського мислителя XX століття, етнічного німця, який з тієї ж самої причини став Шевельовим, що й династія Саксен-Кобург-Готських у той самий час перетворилася на Віндзорів.

Василь Лопух: Спогад про Любу Волинець та одну залізничну пригоду

Протягом багатьох років я мав приємність не тільки бути знайомим, а й співпрацювати з пані Любою. Завдяки її відкритості до співпраці нам вдалося зберегти і забезпечити доступність до безцінного фонду Українських Січових Стрільців, який містить 4200 фотонегативів на склі (кліше). Цей фонд став основою для створення вебсторінки "Леґіон Українських Січових Стрільців: фотоархів", і тепер тисячі користувачів інтернету мають можливість вільного доступу до цифрових копій ориґінальних фотографій.

Михайло Кальницький: До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості

Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?