Пасха Парижа – від смерті до життя

Крізь сльози втрати радію, що символ промовляє, навіть у своїй смерті, властиво, зокрема у ній. Він сколихнув увесь світ. Святе на виду. Ви є цього свідками. Ідім, з вірою, нас покликано, не сумніваймось!

Місце молитви. Пресвята Мати. Намолений храм, який для мене, як і для мільйонів, став місцем особливих духовних пережиттів...

Вже завтра мав там бути з французькими єпископами, священиками і вірними на Божественній Літургії освячення мира, на торжественній гостині, на спомині Вечері Тайної...

Там, де починалося моє служіння в Парижі...

Але не йдеться про мене, а про нас всіх – про Церкву, про цивілізацію, про спасіння.

Що означає, коли, один з найвідвідуваніших храмів світу у вогні? В суспільстві, в політиці, в Церкві, в Україні і світі стільки розбиття, умертвлення, каліцтва...

Страдальна Мати!

Що означає наш біль, коли ми дивимося, як вогонь нищить храм, якому дев'ять століть?

Втрата неймовірна, але... ніяк непоправна.

Фото: AFP

 

Світова реакція свідчить, що незважаючи на наш раціоналізм, деконструкцію і десакралізацію, значимість і необхідність символів не втрачена. Критичність раціональної доби не толерує міфу, притчі чи казки: кохання – не більше, ніж секс, освіта – інструмент для здобування грошей, гроші – інструмент для здобуття влади.

Символи мали би лишитись десь в минулому, у некритичній, органічній, наївній добі. Це вже не ми.

Чому? І чи справді?

Мабуть ні, бо вічне не вмирає, бо Дух живе і дає нове життя. Таким є символ святості, Божої присутності, гостинності, Його господа, наш — у Нього— дім.

Там ми хочемо бути. Сьогодні, у цей тиждень Страстей...

Символ же переносить нас до глибинних змістів. Він не самодостатний, не вичерпаний, не опанований нашими силами, смислами, апетитами чи владою.

У ньому завжди продовження. Він відносний. Ми не затримуємося на ньому, бо він переносить нас далі, до іншого, до нового. Він відкриває врата таїнства—від смерті до життя.

Крізь сльози втрати радію, що символ промовляє, навіть у своїй смерті, властиво, зокрема у ній. Він сколихнув увесь світ. Святе на виду. Ви є цього свідками.

Фото: ANADOLU AGENCY

 

Так воно й буде в цих днях страстей. Втрата тотальна. Смерть ганебна. Любов безумна. Пасха Господня...в Парижі, але так може бути всюди, і там, де Ти і я. Де Він, де Вона.

Багато хто вважав, що все втрачено, все пропало. Шокувало і обурювало те, що святині гірше, ніж знищені – позбавлені значення і змісту. Позбалені свідків, живих людей...

Не цілком так. У серці щемить...мільйонам...

Храм, в якому я знаходив теплий притулок, іконічна серцевина в секулярному Парижі, сьогодні як ніколи привернув увагу світу.

Ще ніколи в його історії стільки людей не задивлялись на нього, на Неї, прагнучи бути там, разом. Бути свідками цієї Пасхи.

Бути з чим? З каменем, мистецтвом? Чи бути з Кимось, з джерелом життя?

Він живе, і як фенікс з попелу востане —в Пасці.

Те, що трапилось, жахливе, але в глибині душі я переконаний, що це епохальне потрясіння — доленосне. Воно промовить до душ, посіє в серцях запитання:

Чому те що сталося так бринить, бентежить і болить?

Що в попелі цієї пожежі?

Що прагнемо віднайти, відновити, оживити?

Нотр-дам востане і відновиться віра. Бо Він востав.

 Фото: GETTY IMAGES

Про це пророкує навіть президент, конституційний скрупульозний захисник раціоналістичного, радикально світського, laïcité.

Бо без Нього, без Неї, без Її храму, без тої віри, немає краси, ні глибини, ні правдивого життя...

Наш сьогоднішний жах і переживання – це парадоксальний коментар, відсіч культурі одноразовості і споживацтва. Ми враженні, що пропадає щось вічне...помимо наших щоденних звичаїв і рефлексів. Якщо вона пропаде, чи не пропаду я...

Ми так прагнемо вічності...бо ми для неї створені.

Пережитий світом шок – це заклик до подвигу, до сумлінної праці, до тривалої Хресної Дороги, яка провадить до Воскресіння, до вічного правдивого життя.

В цю ніч, світ прокинувся. Навряд чи всі до кінця зрозуміли, що побачили, але пережили щось всі та й будуть думати, молитись.

 

І відбудовувати...

...не вперше...

і не лише храм...а Церкву

...цивілізацію краси, жертовності, любові...

Бо храм – це символ, а Церква – наш дім. Символ несе далі і в глиб. За ним –таїнство. За ним – спасіння. За ним – вічність.

Життя здобувається Смертю, яка долає смерть. Де сокрушені сили ада, проявляється Божа слава, до якої у цих днях запрошує нас Господь і його Пресвята Мати – Notre Dame.

Ідім, з вірою, нас покликано, не сумніваймось!

Джерело: facebook-сторінка владики Бориса Гудзяка

Читайте також:

Нотр-Дам де Парі: панорама собору після пожежі та початок слідства. ФОТО

Пожежу у Соборі Паризької Богоматері взяли під контроль і частково загасили. ФОТО.

Горить Собор Паризької Богоматері. ФОТО. ВІДЕО

Олексій Мустафін: Формула Артаферна. Дипломатична помилка, що змінила хід грецької історії

У Давньої Греції теж був східний сусід. Великий і озброєний до зубів. З яким легко було домовитися про підтримку. Але якою ціною?

Володимир Винниченко: Окривджений Каїн

Із небуття встала українська нація. Ні, не з небуття, а з забуття, з сорому, зі смороду, з вікової ковбані, де лежали ми придушені віковими, тяжелезними каміннями російського самодержавства. Революція за волосся витягла нас на світ божий і поставила на березі: а ну, марш, живи!

Геннадій Іванущенко: Відкриття пам'ятника на могилі крутянця Сергія Євтимовича у Великобританії. ФОТО

Через 55 років від смерті Сергія Євтимовича на його могилі було проведено пам`ятні заходи, де його вперше вшановували, як учасника бою під Крутами. Посвячення пам`ятника відбулося на кладовищі Нотінгам Роад в м. Дарбі 21 вересня 2019 року.

Ірина Пустиннікова: Schola Militaria-2019. Як реконструктори повернули Кам’янець у XVII ст. ФОТО. ВІДЕО

20-22 вересня у Кам'янці-Подільському (Хмельницька область) вкотре пройшов міжнародний військово-історичний фестиваль Schola Militaria («Військова школа»), на котрий з'їхалося понад 200 учасників реконструкторського руху з України, Польщі та Білорусі.