Побічний ефект знесення пам'ятника маршалу Конєву

Демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям

Нещодавній демонтаж празького пам'ятника маршалу Конєву має один несподіваний побічний ефект. Позитивний побічний ефект.

Справа в тому, що після зникнення з карти міста маршала Конєва головним празьким пам'ятником Червоній армії автоматично стає знаменитий пам'ятник "Братання" у вигляді солдат, які цілуються. Він стоїть у парку біля залізничного вокзалу. Інших просто не залишилося.

І це прекрасно відразу з кількох причин.

По-перше, це хороша статуя талановитого чеського скульптора (чого не можна було сказати про знесений пам'ятник маршалу Конєву). Скульптор Карел Покорни вважається далеко не останнім учнем знаменитого Мисльбека. Тобто пам'ятник продовжує чудові традиції чеської модерністської скульптури першої половини XX століття.

л

Статуя "Братання" (Sbratření) в парку біля головного залізничного вокзалу Праги.

Скульптор: Карел Покорни (Karel Pokorný). 1946-1947 роки. Оригінал статуї в 1951 році був встановлений перед залізничним вокзалом у місті Чеська Тршебова (Česká Třebová). Копію в 1960 році встановили перед будівлею головного залізничного вокзалу Праги. Після будівництва нового вестибюля вокзалу переміщена на нинішнє місце в східній частині парку.

Володимир Поморцев

По-друге, пам'ятник майже позбавлений впливу ідеології. Статуя була створена в перші повоєнні роки і навіть місяці - ще до захоплення влади в країні комуністами і тим більше до радянської інтервенції в Чехословаччину в серпні 1968 року.

Статуя цілком чесно відображає ставлення пражан до простих червоноармійців відразу після війни.

По-третє, гомоеротичний підтекст, який статуя набула в останні десятиліття, надає пам'ятнику трохи іронії. Звісно, нічого такого автор не планував. Але ж це чудово, що саме така статуя була встановлена на батьківщині головного антивоєнного роману в історії світової літератури.

Поцілунок взасос червоноармійця і чеського партизана гідний стати головним пам'ятником загиблим у Другій світовій війні в країні, яка подарувала світові бравого солдата Швейка.

Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Володимир Поморцев

По-четверте, цей памʼятник дивним чином римується з гаслом, під яким Чехія увійшла в нинішній період своєї історії. Йдеться, звісно ж, про велике гасло Вацлава Гавела "Правда і любов переможуть брехню і ненависть!".

Це робить празький пам'ятник не тільки гідним продовжувачем чудових традицій чеської культури, але одночасно дуже сучасним і наповненим актуальними смислами.

Такий пам'ятник проблематично буде знести, навіть якщо таке бажання у когось раптом з'явиться. Щонайменше, на сьогодні статуя є в реєстрі пам'яток культури Чехії. Тобто для її демонтажу потрібна згода чиновників міністерства культури.

Найкраще, що можуть зробити сьогодні прихильники і противники пам'ятника маршалу Конєву - усвідомити, що демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям.

Залишається лише злегка впорядкувати навколишню територію, яка сьогодні приваблює тільки різні асоціальні елементи, і почати приносити сюди квіти.

Олексій Мустафін: Слабкість сили. Повчальні уроки Дейтона

Угода про припинення Боснійської війни 1992-1995 років увійшла до історії (та й не лише історії – адже її вважають чинною і досі) як Дейтонська. Адже була підписана президентами Боснії і Герцеговини Алією Ізетбеговичем, Хорватії Франьо Туджманом та Сербії Слободаном Мілошевичем на базі Райт-Паттерсон біля міста Дейтон в штаті Огайо.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.