Пам’ять про трагедію не може бути приватизовано

Звернення Ініціативної групи “Першого грудня” щодо небезпек, пов’язаних із реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” .

 

3-го вересня 2020 року у газеті "День" було опубліковано Звернення українських євреїв до громадянського суспільства в Україні.

Підписанти листа звертали увагу української громадськості на небезпеки, пов'язані з реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ). Як стверджують автори звернення, "цей проект запропоновано та фінансується російськими мільярдерами". Тому є небезпека, що він "стане потужним знаряддям російської пропаганди".

Ще раніше, у травні 2020 року було опубліковано Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру. Його підписали понад 750 осіб, зокрема відомі правозахисники, письменники, історики, політики, дипломати, філософи, освітяни, науковці, журналісти, митці, громадські діячі.

У ньому також було звернено увагу на те, що МЦГБЯ створено "з ініціативи та коштом російських бізнесменів" – а це є вкрай тривожним фактом у часи військової та гібридної агресії Росії проти України.

Ми, представники Ініціативної групи Першого грудня, поділяємо занепокоєння авторів Звернення українських євреїв. Ми також підписали Звернення української культурної та наукової спільноти і поділяємо його зміст.

Ми вважаємо, що проєкт, у якому є гроші російських мільярдерів, у час війни, яку веде Росія проти України, не може вважатися безстороннім.

Ми також вважаємо, що культура та політика пам'яті є невіддільною частиною суверенітету та суб'єктності України. Суверенітет і суб'єктність залежать не тільки від того, наскільки добре захищаються кордони країни. А й від того, чи здатна вона захищати свій культурний та інформаційний простір. 

На жаль, сьогодні Україна є мішенню як військової, так і інформаційної агресії з боку Російської Федерації. Елементами цієї агресії є різноманітні спроби нав'язати Україні:

  • політичний устрій (зокрема, зміни до Конституції, "особливий статус", федералізацію і т.д.),
  • інформаційний порядок денний (через роботу цілої мережі проросійських "медіа", зокрема телеканалів, сайтів, телеграм-каналів, троль-армій)
  • культурно-історичну пам'ять (зокрема, через поширення російських версій подій Другої світової війни)

Україна, як і кожна суверенна держава, не може допустити, аби хтось інший – а тим більше держава-агресор або бізнес, пов'язаний з державою-агресором – втручався в її суверенітет та вирішував замість неї, які кордони їй мати, яку конституцію приймати, який політико-адміністративний устрій вона матиме та яку культурно-історичну пам'ять формуватиме.

Ми знаємо, що окрім проєкту Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" в Україні ще з серпня 2015 року розпочався проєкт концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, що її підготували українські історики за дорученням Кабінету Міністрів України.

Він може бути відкритим до інших партнерів, зокрема й для приватної спонсорської участі ззовні – але саме він має бути центром меморіалізації трагедій Другої світової війни, зокрема трагедії Бабиного яру та інших трагічних подій Голокосту в Україні.

Пам'ять про трагедію не може бути приватизовано. Тому реалізація приватного проєкту, у якому є гроші російських мільярдерів, без контролю з боку держави, єврейської спільноти в Україні, українського гуманітарно-історичного середовища, ми вважаємо порушенням культурно-історичної суб'єктності України – так само, як незаконна анексія Криму Росією та війна на Донбасі є порушеннями її політичного суверенітету.

Читайте також: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

Ми закликаємо українське суспільство проявити свою небайдужість до цієї проблеми. Це частина нашої української історії і традиції, що є основою сучасної української політичної нації. Це є також основою культури пам'яті нашого суспільства.

Ми будемо невтомно звертатися до всіх відповідальних за політику пам'яті посадовців з вимогою дотримуватися державного інтересу у цьому питанні та всіх інших рішеннях.


Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків

Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.