Совок совком не подолати

Мені не подобається термін "фашизм", вжитий щодо російського ладу. Різниця між одним та іншим, як між лайном і делікатесом. Я не буду вдаватися в сотні нюансів у десятках сфер. Скажу тільки, що фашизм - це ідеологія становлення надлюдини, жорстокої, але величної. Надлюдини у надсистемі. Невже те, що відбувається в Росії, хоч якось відповідає цьому.

 

Хоча я зараз перебуваю за кордоном і жодним чином не беру участі у війні, все ж скажу дещо. Мені не подобається перенесення наративів німецько-радянської війни на війну сьогоднішню.

Мені не подобається термін "Велика Вітчизняна Війна", вжитий у контексті боротьби за Україну. Тим більше, що ми добре пам'ятаємо, що війна ця почалася не 12 днів тому, а ще тоді, як проти Януковича виступив Майдан.

І термін "Визвольні Змагання" мені видається куди більш доречним. Тим більше, що в нашій історії вже були двічі визвольні змагання - і обидва рази проти одного й того ж ворога. І ці, Треті Визвольні Змагання - проти нього ж.

Як на мене, цей термін куди краще передає суть того, що відбувається, адже визвольні змагання - це боротьба за волю, а вітчизняна війна - це війна за вітчизну, не названу на ім'я. Минулого разу такою вітчизною взагалі був СРСР.

Так само мені не подобається термін "фашизм", вжитий щодо російського ладу. Різниця між одним та іншим, як між лайном і делікатесом. Я не буду вдаватися в сотні нюансів у десятках сфер. Скажу тільки, що фашизм - це ідеологія становлення надлюдини, жорстокої, але величної.

Надлюдини у надсистемі. Невже те, що відбувається в Росії, хоч якось відповідає цьому. Ніт - ми маємо справу з "рускім міром" - тричі перетравленою ідеєю візантійства, накладеною на ординський спосіб мислення і политою перестояним потом сталінської портянки.

Ну і ідея щодо міст-героїв мені також не зайшла. Сформулювати чому поки не можу, просто пишу.

Але ось День Перемоги має бути. Тут жодних протиріч не відчуваю. Тільки ось він ніколи й нізащо не має стати святом дідів на палках.






Олексій Мустафін: Слабкість сили. Повчальні уроки Дейтона

Угода про припинення Боснійської війни 1992-1995 років увійшла до історії (та й не лише історії – адже її вважають чинною і досі) як Дейтонська. Адже була підписана президентами Боснії і Герцеговини Алією Ізетбеговичем, Хорватії Франьо Туджманом та Сербії Слободаном Мілошевичем на базі Райт-Паттерсон біля міста Дейтон в штаті Огайо.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.