Спецпроект

У Литві судять за сумніви у радянській агресії 1991 року

Вільнюська прокуратура порушила справу проти соціаліста, який вважає, що в січні 1991 року радянські війська не здійснювали вторгнення у Литву.

За рішенням головного прокурора Вільнюського округу було розпочато досудове розслідування стосовно лідера Соціалістичної народного фронту Альгірдаса Палецкіса, який публічно піддав сумніву твердження, що в січні 1991 року проти Литви була здійснена радянська агресія.

Про це повідомляє РБК з посиланням на Литовське радіо.

Відповідну заяву політик зробив у передачі радіо Ziniu radijas, а підставою для порушення справи стала заява Зігмаса Вайшвіли і Аудрюса Буткявічюса, що підписали у 1990 році Акт незалежності Литви.

Відзначимо, що притягнути до кримінальної відповідальності за такі висловлювання у Литві можливо на підставі поправок до Кримінального кодексу Литви, прийнятих влітку 2010 р.

Згідно з поправками, злочином вважається схвалення силових дій СРСР і нацистської Німеччини проти Литовської Республіки та її жителів. Передбачаються санкції, починаючи від штрафу і закінчуючи двома роками позбавлення волі.

Нагадаємо, 11 березня 1990 року влада Литви проголосила незалежність. Через десять місяців, у січні 1991-го, відбулися зіткнення між прихильниками незалежності Литви і радянськими військами в районі Вільнюського телецентру. Тоді загинули 14 людей, більше 600 отримали поранення.

У 1999 році Вільнюський окружний суд засудив шістьох колишніх радянських військовослужбовців, які брали участь у цих подіях.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.