Спецпроект

"Бандера - центральна фігура історичної політики" - львівський історик

Історики Ярослав Грицак, Володимир В'ятрович і Василь Расевич дискутували про постать провідника ОУН, який став головним героєм збірки "Страсті за Бандерою".

У Львові відбулася презентація книги "Страсті за Бандерою" - збірки матеріалів з трьох дискусій про вождя українських націоналістів, які протягом кількох років тривали в медіа-просторі. До видання увійшли 32 тексти українських та іноземних істориків і публіцистів, впродовж останніх двох років опублікованих в Інтернет-виданні ZAXID.NET, журналі "Критика" та на сайті Західної аналітичної групи.

Екс-директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В'ятрович наголосив, що нині бракує наукової біографії Степана Бандери: "Серед авторів, які є в цій книжці, є Ґжеґож Россолінські, але наскільки я бачив його публікації, він радше собі ставить мету писати про образ Степана Бандери в дискусіях і так далі. Якогось історика, українського чи закордонного, який поставив би собі за мету проаналізувати всі можливі і доступні джерела і зробити фахову наукову біографію, такі як є в західній історіографії про Бісмарка чи про Вашингтона, немає".

На цю репліку історик Ярослав Грицак висловив думку, що міфи про Бандеру почнуться спростовуватися тоді, коли вийде принаймні 5-та його біографія. Наразі ж, за його словами, Бандері приписують злочини, яких він не зробив, і героїчні вчинки, до яких він не мав стосунку.

Василь Расевич наголосив, що ім'я Бандери на сьогодні рівною мірою використовується і інструменталізується як лівими, так і правими політичними силами, як прихильниками Бандери, так і його опонентами. "Я думаю, що такі книжки, як ви бачите перед собою, мали б тому частково покласти край", - сказав історик.

Окрім того, Расевич висловив переконання, що на сьогодні Степан Бандера став центральною фігурою новітньої української історичної політики, адже ніщо не викликає в громадян України такої сильної і різнопланової емоційної реакції, як його прізвище.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі