Спецпроект

"Бандера - центральна фігура історичної політики" - львівський історик

Історики Ярослав Грицак, Володимир В'ятрович і Василь Расевич дискутували про постать провідника ОУН, який став головним героєм збірки "Страсті за Бандерою".

У Львові відбулася презентація книги "Страсті за Бандерою" - збірки матеріалів з трьох дискусій про вождя українських націоналістів, які протягом кількох років тривали в медіа-просторі. До видання увійшли 32 тексти українських та іноземних істориків і публіцистів, впродовж останніх двох років опублікованих в Інтернет-виданні ZAXID.NET, журналі "Критика" та на сайті Західної аналітичної групи.

Екс-директор Галузевого державного архіву СБУ Володимир В'ятрович наголосив, що нині бракує наукової біографії Степана Бандери: "Серед авторів, які є в цій книжці, є Ґжеґож Россолінські, але наскільки я бачив його публікації, він радше собі ставить мету писати про образ Степана Бандери в дискусіях і так далі. Якогось історика, українського чи закордонного, який поставив би собі за мету проаналізувати всі можливі і доступні джерела і зробити фахову наукову біографію, такі як є в західній історіографії про Бісмарка чи про Вашингтона, немає".

На цю репліку історик Ярослав Грицак висловив думку, що міфи про Бандеру почнуться спростовуватися тоді, коли вийде принаймні 5-та його біографія. Наразі ж, за його словами, Бандері приписують злочини, яких він не зробив, і героїчні вчинки, до яких він не мав стосунку.

Василь Расевич наголосив, що ім'я Бандери на сьогодні рівною мірою використовується і інструменталізується як лівими, так і правими політичними силами, як прихильниками Бандери, так і його опонентами. "Я думаю, що такі книжки, як ви бачите перед собою, мали б тому частково покласти край", - сказав історик.

Окрім того, Расевич висловив переконання, що на сьогодні Степан Бандера став центральною фігурою новітньої української історичної політики, адже ніщо не викликає в громадян України такої сильної і різнопланової емоційної реакції, як його прізвище.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".