Спецпроект

Росіяни ображені за розпад СРСР, але вдячні за демократію - опитування

Найбільш неоднозначною подією епохи Горбачова, на думку росіян, стала антиалкогольна кампанія: одні вважають, що це досягнення його правління (4% опитуваних), для інших же це починання є неприємним спогадом про ті часи (7%).

При цьому більшості опитаних росіян (73%) сьогодні важко оцінити позитивні моменти правління М. Горбачова, повідомляє  "Інтерфакс".

Решта найчастіше згадують його заслуги в реформуванні країни: впровадження демократичних свобод (10%), надання права на підприємницьку діяльність. Ще 5% росіян вказують на закінчення холодної війни.

Такі результати всеросійського опитування, проведеного в переддень 80-річчя першого і останнього президента СРСР (Горбачов святкує день народження 2 березня - ІП), повідомили соціологи Всеросійського центру вивчення суспільної думки (ВЦИОМ).

Як показало дослідження, значно простіше громадянам згадати, що поганого було зроблено в період правління М. Горбачова. Для більшої частини опитаних - це розпад СРСР (31%).

Згадуються також занепад в країні (5%), безладдя (3%), введення талонної системи, "продаж країни Заходу", нездатність довести до кінця свої починання (по 2%), введення військ в Афганістан (це зробив Брєжнєв у 1979 році, а Горбачов, навпаки, війська вивів - ІП) і зростання безробіття (по 1%) .

Найбільш неоднозначними подіями епохи М. Горбачова, на думку росіян, стали перебудова і антиалкогольна кампанія: одні вважають, що це досягнення його правління (по 4%), для інших же ці починання є неприємним спогадом про ті часи (4% і 7% відповідно).

За даними ВЦИОМ, за минуле десятиліття серед росіян стало менше тих, у кого М. Горбачов викликає негативні емоції: роздратування і відразу (зниження з 39% у 2001 році до 25% в 2011 році). У той же час зменшилося почуття симпатії і поваги до нього (падіння з 31% до 15%).

При цьому на перший план вийшла байдужість до М. Горбачова (зростання з 25% до 47%), показало лютневе опитування ВЦИОМ.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.