Спецпроект

Музею УНР ніколи не існувало - Солдатенко

За дорученням прем'єр-міністра Азарова і рішенням Кабміну Мінкульт і голова КМДА Попов вирішують питання щодо майбутнього експозиції, присвяченої УНР, у київському Будинку вчителя.

Про це в інтерв'ю "Історичній Правді" повідомив голова Українського інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко.

"Музею ніколи не було, - сказав голова УІНП. - Була тимчасова виставка, яка була створена два роки тому зусиллями працівників інституту. В Будинку вчителя в одній із кімнат, над якою красиво написали, що це музей УНР. Але не були офіційно вирішені відповідні юридичні питання щодо взаємин з власниками експонатів тощо".

За словами Солдатенка, "хотілося зробити хорошу справу, тож узяли чотирьох працівників для роботи в музейно-експозиційному відділі". Але після ліквідації інституту УІНП вже не міг офіційно платити цим працівникам зарплату, як музейним співробітникам".

"Виникли неув'язки не на ідейно-політичному ґрунті, а на адміністративно-господарському, - сказав голова УІНП. - Тепер треба надати цій експозиції хоча б якийсь статус. Я за те, щоб він став основою для більш широкого музею. Чому б нашому суспільству не мати хорошого музею історії української державності?"

Валерій Солдатенко повідомив, що за дорученням Азарова Мінкульт і голова КМДА Попов вирішують це питання: "У них є кілька варіантів - скажімо, виставка історії (музей) УНР може бути філією Національного історичного музею України".

"Ми ж музейними справами можемо займатися хіба що як організація, котра допомагає в підготовці організації експозицій, - зазначив голова УІНП. - Але жодного музею в науково-дослідній установі бути, зрозуміло, не може".

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.