Спецпроект

Польща просить Росію розсекретити всі документи щодо Катині-1940

Польська сторона вважає, що в процесі розсекречення матеріалів по Катинської трагедії видно прогрес, але його треба довести до кінця.

Про це сьогодні у Смоленську (Росія) заявив президент Польщі Броніслав Коморовський, повідомляє "Інтерфакс"

"Ми з задоволенням відзначаємо прогрес у цій справі і вважаємо, що логічним завершенням цього питання буде розсекречення всієї документації", - сказав Коморовський у ході зустрічі в понеділок у Смоленську з президентом РФ Дмитром Медведєвим.

Візит двох президентів у Смоленськ присвячений річниці катастрофи польського літака Ту-154 з урядовою делегацією на борту у 2010 році.

Польський лідер запевнив, що Варшава "бажає закрити розділ, присвячений Катинському питанню, у Великій книзі російсько-польських відносин. Але щоб закрити, цей розділ треба прочитати до кінця".

"Катинь. Хроніка непроголошеної війни"

Коморовський також закликав Росію здійснити "юридично правову реабілітацію" жертв Катині. "Ми розраховуємо на продовження політики реабілітації жертв катинського злочину. Політична реабілітація вже відбулася завдяки заяві Держдуми. Але ми розраховуємо на можливість юридично-правової реабілітації жертв Катині", - сказав він.

Польський президент підкреслив, що для польської сторони дуже важливий факт присутності президентів РФ і Польщі "в місці, де лежать жертви сталінських репресій - і російські, і польські жертви".

Він нагадав, що рік тому меморіал у Катині разом відвідували і прем'єр-міністри Росії та Польщі.

Термін "Катинський злочин" вважають збірним: він означає розстріл у квітні-травні 1940 року майже 22 тисяч польських громадян, яких утримували в різних таборах і в'язницях НКВС СРСР.

Про поляків, розстріляних НКВС в Україні

СРСР десятиліттями не визнавав, що польські громадяни були розстріляні співробітниками НКВС.

У листопаді 2011 року Держдума РФ визнала, що розстріли в Катині відбувалися за прямою вказівкою Сталіна.

У сучасній Росії Головна військова прокуратура розслідувала Катинську справу, але закрила її в 2004 році. Постанова ГВП про припинення розслідування справи щодо Катині залишається засекреченою. У січні 2011 року Верховний суд Росії визнав це засекречування законним.

Росія передала Польщі значну частину матеріалів кримінальної справи за катинського злочину. Між тим, за даними російського правозахисного товариства "Меморіал", нерозсекреченими залишаються ще близько 30 томів справи. На них стоїть гриф "Таємно" і "Цілком таємно".

У червні 2010 року головний військовий прокурор РФ Сергій Фридинський заявив журналістам, що не бачить підстав для поновлення розслідування катинської справи та визнання вбитих поляків жертвами репресій.

У лютому посол РФ у Варшаві Олександр Алексєєв повідомив, що йде пошук можливостей реабілітації розстріляних в Катині польських офіцерів: "Упевнений, що формула, що влаштовує родичів і не суперечить російському законодавству, буде знайдена".

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.