Спецпроект

Анонс: Британську перекладачку Тичини і Ліни Костенко поховають у Каневі

15 квітня o 13.00 в Каневі біля Чернечої гори відкриють пам’ятник Вірі Річ - перекладачці української літератури англійською - яка заповіла, щоб її прах знайшов спочинок біля Шевченка.

Пам'ятник буде відкрито на Козацькому цвинтарі (вулиця Монастирок), повідомили у журналі іноземної літератури "Всесвіт". 

Віра Річ (24 квітня 1936, Лондон - 20 грудня 2009, Лондон) - відома у світі перекладачка української літератури англійською мовою; секретар Англо-Українського Товариства в Лондоні.

1935 рік: Англо-Український комітет і Східна Європа

Починаючи з 1961 року, Річ перекладала творчість Шевченка ("Кобзар" перекладено повністю), Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Зерова, Павла Тичини, Василя Стуса, Василя Симоненка, Ліни Костенко та інших видатних українських письменників.

Авторка сотні статей про українську літературу в англомовних журналах.

У 1997 році Національна спілка письменників України нагородила Віру Річ найвищою перекладацькою нагородою - премією імені Івана Франка - за вагомий внесок у популяризацію української літератури та культури в англомовному світі. 2006 року її було нагороджено орденом Княгині Ольги.

Віра Річ

Саме в Україні 24 квітня 2006 року Віра Річ відсвяткувала своє 70-річчя, висловлюючи в такий спосіб пошану до української землі. Тоді вона висловила бажання: щоб її прах знайшов спочинок в Україні поряд із Чернечою горою, де покоїться Тарас Шевченко.

Про бажання перекладачки бути похованою в Каневі знали також її близькі британські й українські колеги.

Тому було вирішено поховати прах Віри Річ на канівській землі поряд із могилою Тараса Шевченка (прах вмонтовано в пам'ятник, що буде встановлено на "козацькому" канівському цвинтарі).

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін