Спецпроект

Другий польський Ту-154 відтворив умови катастрофи

Польська влада провела експеримент з другим урядовим літаком Ту-154, який має дати відповідь на запитання, чому аналогічний літак 10 квітня 2010 року не встиг відійти на "друге коло" у Смоленську, а розбився, зачепившись крилом об дерево.

Як повідомив УНІАН прес-секретар головнокомандувача Повітряних сил Польщі Роберт Купрач, експеримент розпочався в середині дня, і надвечір літак повернувся на аеродром у Варшаву.

Прес-секретар сказав, що літаком керували пілоти спеціального 36-го полку, який відповідає за перевезення польських високопосадовців, а на його борту були представники урядової комісії, яка вивчає причини катастрофи.

Він не уточнив, що саме робив літак в рамках експерименту, зауваживши, що уся документація передана комісії.

Купрач також сказав, що це перший експериментальний політ, додавши, що комісія не просила про його повторення.

Прес-секретар також пояснив затримку із проведенням експерименту необхідністю спочатку відремонтувати один із пристроїв літака, а пізніше довгою процедурою узгодження документації з приводу цього польоту між Міністерством оборони та урядовою комісією, яка з'ясовує причини катастрофи.

Стенограма розмов у кабіні Ту-154 в останні 40 хвилин польоту

Раніше міністр внутрішніх справ Польщі Єжи Міллер, який очолює комісію із вивчення причин Смоленської катастрофи, називав експеримент із другим урядовим Ту-154 ключовим для з`ясування причин трагедії, що дозволить завершити роботу над остаточним звітом про них.

Цей документ, згідно з останніми заявами польської влади, планується оприлюднити у травні-червні.

Нагадаємо, що минулого тижня брат загиблого Леха Качинського, лідер опозиційної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський обурився тим, що польська прокуратура виключила можливість замаху на пасажирів літака, який розбився під Смоленському 10 квітня 2010 року.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.