Спецпроект

Захищати Київ від забудови вийшло близько 600 людей (ФОТО)

Більше півтисячі людей пройшли центральними вулицями міста з вимогами не забудовувати сквери та історичний центр Києва.

Також вони вимагали встановити більше урн для сміття і побудувати велосипедні доріжки, повідомляє прес-служба Національного екологічного центру.

Ініціаторами маршу виступили громадянська ініціатива "Збережи старий Київ", Національний екологічний центр України, Асоціація велосипедистів Києва, профспілка "Народна солідарність", ГО "Люстрація" та інші громадські організації.

Мітингуючі зібралися о 12:00 у Золотоворітському сквері біля так званого "замку Барона" (вулиця Ярославів Вал, 1) - однієї з архітектурних перлин центру столиці, яким загрожує знищення.

У Золотоворітському сквері. Це та інші фото: Ірина Бондаренко (Асоціація велосипедистів Києва)

Звідти рушили до метро „Театральна", де кияни уже кілька років ведуть боротьбу проти будівництва торговельного центру, який зайняв усю площу скверу і перекриває значну частину тротуару.

 Колона спускається до "Театральної"

Незважаючи на безліч документів, що забороняють будівництво над куполом метро "Театральна", воно все одно ведеться.

Хто сильніше, той і правий?

"Наша вимога - зупинити дію лобістського закону „Про регулювання містобудівної діяльності". Ми хочемо, аби цей закон відмінили, і коли приймали рішення про будівництво, прислухалися, у першу чергу, до громадськості. Президент сказав, що припинить незаконне будівництво в центрі, а водночас Верховна Рада прийняла цей закон, який вигідний тільки забудовникам. То нехай виконують свої обіцянки!" - заявив Ігор Луценко ("Збережи старий Київ").

Успіх боротьби із незаконною забудовою залежить від місцевих мешканців. Схоже, сусіди незаконної споруди на "Театральній" не проти того, що вона затуляє їм вікна

Одна з учасниць маршу запропонувала власноруч розібрати незаконну забудову на Театральній, не чекаючи на це грошей з бюджету.

Руки геть

Після виступу на сходах театру імені Лесі Українки, будівля якого також потерпає від близького будівельного майданчика, учасники маршу спустилися до київської мерії.

 "Пляжі - дітям, а не під бетон"

"Ми виступаємо за збереження зелених зон Києва, тим більше, в історичному центрі, де їх залишилося надзвичайно мало", - оголосив один з організаторів маршу Олексій Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України.

Учасники маршу на Хрещатику, навпроти мерії і держадміністрації

Акцію супроводжували велосипедисти, вимогою яких було будівництво у Києві велосипедних доріжок.

 "Гуляти по парках, а не по забудовах"

Також учасники маршу вимагали встановити в місті урни через кожні 60-100 метрів, забезпечити своєчасне прибирання сміття з них та ввести штрафи за розкидання сміття.

Мир урнам, війна кіоскам

Після концерту на Європейській площі учасники рушили до гори Щекавиці, яку зараз розривають бульдозерами під нове масштабне будівництво.

 Мітинг-концерт на Європейській площі

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.