Спецпроект

2011: Михайло Кальницький показує закинуті пам'ятки Києва

Відеоекскурсія від Михайла Кальницького - дворами закинутих садиб у центрі Києва. Раніше тут жили Сікорський, Глушков, Мурашко, Купрін. Потім їх обіцяли оголосити пам'ятками. Зараз вони стоять покинуті. А замість будинка Сержа Лифаря вже скляний паралелепіпед.

Києвознавець Михайло Кальницький провів екскурсію для Радіо Свобода закинутими київськими будинками - все в межах 10 хвилин ходу до Хрещатика.

Садиба Сікорського на Ярославовому Валу, 15, де майбутній авіаконструктор випробовував перші моделі вертольотів і де в 1970-их жив не менш легендарний кібернетик Глушков - тут уже чи не 20 років збираються робити музей, але все не роблять.

Садиба художника Мурашка, яку вже кілька років стоїть покинута і руйнуватися не збирається. Будинок на Михайлівський, 10, де тусувалася богема і науковці. Знищений дохідним хмарочосиком будинок, у якому жив Серж Лифар.

Тощо.

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.