Спецпроект

ЛАВРИНОВИЧ: ДЕРЖАВНИМ СИМВОЛОМ Є СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОР

Міністр юстиції України Олександр Лавринович не дав відповіді на запитання про висновок Мін'юсту щодо закону про використання червоних прапорів.

Як передає кореспондент УНІАН, зокрема, після закінчення засідання Кабінету міністрів журналісти запитали у Лавриновича про те, чи проведено юридичну експертизу Закону "Про внесення змін до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" (щодо порядку офіційного використання копій прапора Перемоги).

З цього приводу міністр юстиції сказав: "У нас там по процедурі два тижні. Я зараз можу подивитися, чи закінчився чи ще не закінчився термін надсилання висновку. Президент підписує закони з огляду на різні пропозиції з різних джерел, які він отримує".

У той же час на зауваження журналістів про те, що під час святкування 66-ї річниці перемоги було помічено багато червоних прапорів, Лавринович зазначив: "Їй Богу, жодного прапора не розгорталось... На мою думку, потрібно, щоб ми мали історичну пам'ять і шанували державні символи".

При цьому міністр зазначив, що особисто для нього державним символом є синьо-жовтий прапор.

Нагадаємо, 6 травня глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін заявив, що АП передала закон про використання червоного прапора на експертизу в Кабмін та Мін'юст. "Після того, як будуть отримані відповідні експертні висновки, закон буде поданий на підпис Президенту України", - сказав Льовочкін.

Закон про внесення змін до Закону "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги) Верховна Рада прийняла 21 квітня .

4 травня Президент Віктор Янукович заявляв, що підпише закон про використання червоного прапора під час святкових заходів до Дня Перемоги, як тільки документ надійде йому на підпис.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.