Спецпроект

Депортовані з Польщі українці створюють партію і вимагають компенсації

Українці, переселені у 1944-46 роках з Холмщини, Підляшшя та інших етнічних територій, які нині перебувають у складі Польщі, вимагають надання їм статусу депортованого народу, відшкодування моральних і матеріальних збитків, а також вирішення питань щодо перепоховання жертв політичних репресій на території Польщі та спрощення перетину кордону для цих категорій громадян.

Як передає кореспондент УНІАН, про це йдеться в ухвалі всеукраїнських зборів громадської організації "Конгрес українців Холмщини і Підляшшя", що відбулися у Рівному.

Відповідне звернення учасники всеукраїнських зборів адресували президенту Віктору Януковичу, голові ВР Володимиру Литвину і генеральному секретареві Ради Європи Турбйорну Ягланду.

У зборах взяли участь представники осередків Конгресу з багатьох областей України, представники місцевої влади та громадськості. Перед початком заходу відбулася панахида в пам'ять жертв політичних репресій та покладання вінка до пам'ятника вихідцям з Холмщини і Підляшшя, які загинули під час трагічних подій, пов'язаних з їх депортацією в Україну.

Як заявив голова Конгресу Олександр Боровик, настав час активної боротьби за права депортованих людей і відшкодування їм моральних і матеріальних збитків, за відновлення історичної правди та справедливості. А для цього, за його словами, слід створити партію, зареєструвавши її первинні осередки не менш, ніж у 13 областях України.

Акція "Вісла" - останній акт українсько-польської трагедії

Боровик повідомив, що відповідну роботу уже розпочато. Орієнтовна назва майбутньої партії - Конгрес Депортованих Українців (КДУ).

Довідка: Згідно з угодою між урядом УРСР та Польським комітетом національного визволення, до України у 1944-46 роках було депортовано майже 500 тисяч осіб українського походження з території Холмщини, Підляшшя, Лемківщини та Надсяння.

Переселення супроводжувалось насиллям і злочинами стосовно цих українців з боку комуністичної влади та польських збройних формувань.

В угоді акція кваліфікувалась як добровільна евакуація населення, а переселенцям на новому місці в Радянській Україні обіцяли компенсацію землі - не менше, ніж 15 гектарів на сім'ю. Однак фактично у людей відібрали в колгоспи більшість із того майна і худоби, яке вони встигли вивезти з собою.

За свідченнями архівних документів, українські переселенці залишили у Польщі 102 тисячі господарств, 461 тисячу гектарів орної землі, покинули майже 90 тисяч житлових та 160 тисяч господарських будинків, оцінених на суму 615,8 млн злотих. Вони ж залишили засіяними зерновими культурами 165,7 тисяч гектарів землі та здали на потреби Червоної Армії майна та продуктів на суму понад 17 млн злотих.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.