Спецпроект

ГРУЗІЯ РОЗПОЧАЛА ЛЮСТРАЦІЮ І ЗАБОРОНИЛА СВАСТИКУ ТА СЕРП І МОЛОТ

Парламент Грузії у вівторок прийняв "Хартію свободи", яка вводить обмеження для колишніх радянських чиновників і не допускає використання в громадських місцях фашистської та комуністичної символіки.

Про це повідомляє Кавказький портал.

Автором закону є депутат опозиційної фракції "Сильна Грузія" Гія Тортладзе, який об'єднав в цьому документі раніше розроблені ним законопроекти "Про люстрацію" і "Акт патріота". Хартія, яка вступить в силу з 1 грудня 2012 року, була прийнята одноголосно.

Частина Хартії, що стосується люстрації, передбачає встановлення посадових обмежень для колишніх співробітників спецслужб Радянського Союзу, а також колишніх вищих посадових осіб компартії та комсомолу.

Ці люди не зможуть працювати в представницьких чи виконавчих органах, Раді безпеки, Кабінеті міністрів, займати посади голів департаментів, в адміністрації президента, апараті парламенту, урядовій канцелярії, регулюючих комісіях.

Для них також будуть задіяні обмеження для роботи в міністерствах оборони і внутрішніх справ, оперативних підрозділах у званні віце-полковника і вище. Вони також не можуть обіймати посади суддів, керівників вищих навчальних закладів, проректорів, деканів та завкафедрою. Також для них буде неможливо перебувати в керівництві Громадського телебачення або бути членом регулюючої ради.

Особи, які співпрацювали з радянськими спецслужбами, зможуть брати участь у виборах лише після того, як інформація про це стане публічною для виборців.

Комісія, яка буде розглядати реєстри осіб, що потрапляють під люстрацію, повинна бути створена президентом, і по одній людині в неї представлять фракції парламенту Грузії.

Протягом шести місяців після вступу закону в силу комісія отримає в своє розпорядження від відповідних органів матеріали про секретних агентів радянських спецслужб.

Також комісія отримає повноваження "розгляду і прийняття рішень щодо викорінення комуністичної чи фашистської символіки, культових будівель, пам'ятників, монументів, назв вулиць, які пропагують комуністичну чи нацистську ідеологію".

Нагадаємо, що в лютому 2011 року у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону, який передбачає кримінальну відповідальність або штраф до 17 тисяч грн за "пропаганду, публічне схвалення тоталітарної ідеології та практики комунізму і нацизму".

У квітні 2011 року ВР підтримала скопійовану з російської постанову, яка засуджувала спроби порівняння СРСР із нацистською Німеччиною.

У березні 2011 року голова Українського інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив в інтерв'ю "Історичній Правді", що завдання провести люстрацію не ставилося перед керівництвом УІНП ані президентом Ющенком, ані нинішньою владою.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.