Спецпроект

СБУ ДОПИТАЄ ЩЕ 16 ОСІБ У "СПРАВІ ІСТОРИКІВ"

Служба безпеки України вирішила допитати за роботу з історичними документами ще 16 осіб - усіх працівників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Слідчий відділ управління СБУ у Львівській області викликає на допит усіх працівників музею "Тюрма на Лонцького". Це 16 осіб, повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Їх усіх трактують як "свідків" у кримінальній справі, відкритій Службою безпеки України за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Директор музею "Тюрма на Лонцького", історик Руслан Забілий вкотре наголосив: "Всі електронні копії документів, незаконно вилучені в мене та в музеї, - історичні, жодної держтаємниці там немає". 

"СБУ досі намагається кваліфікувати історичні матеріали як таємні, хоча не має на це підстав - закон забороняє ховати історичні документи, особливо ті, які містять інформацію про факти порушень прав та свобод людини і громадянина та незаконні дії органів державної влади та їх посадових осіб", - додав історик Володимир В'ятрович.

Незважаючи на це, всі хто бачив, працював з історичними документами, зокрема експонованими в музеї - від прибиральниці до науковців та екскурсоводів - змушені з'являтися на допити в СБУ.

Нагадаємо, що у вересні минулого року СБУ затримала директора музею Руслана Забілого, конфіскувавши у нього комп'ютер та зовнішні диски. СБУ заявила про порушення кримінальної справи за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Після цього СБУ провела обшук у кабінетах істориків музею "Тюрма на Лонцького" у Львові й вилучила два ноутбуки, один жорсткий диск, паперові копії історичних документів. Вилучено також відеосвідчення дисидентів, записані дослідниками протягом 2009-2010 років. Досі нічого не повернуто.

Сам Руслан Забілий вважає, що голова СБУ Валерій Хорошковський плутає радянський гриф "Секретно" із сучасним українським грифом "Таємно".

У лютому 2011 року СБУ провела першу слідчу дію в цій справі, допитавши Забілого. За повідомленням історика, слідчих цікавили навчальні матеріали КГБ та інформація про діяльність радянських спецслужб у Прибалтиці.

На захист Забілого висловилися кілька сотень вчених із всього світу та правозахисні і громадські організації.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.