Спецпроект

МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ ПОКАЯВСЯ ЗА "ПОЛІТИЧНЕ ПРАВОСЛАВ'Я" - WIKILEAKS

Українська православна церква (Московського патріархату) визнала, що підтримка Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року була помилкою.

Про це у своїй депеші до Держдепартаменту від 9 січня 2009 року написав тодішній посол США в Україні Вільям Тейлор, повідомляє УП з посиланням на сайт Wikileaks.

За словами Тейлора, таку позицію УПЦ МП на зустрічі з представником посольства озвучив голова відділу зовнішніх церковних зав'язків Архімандрит Кирил (Говорун).

"Він визнав, що підтримка Януковича під час президентських виборів у 2004 році була помилкою, і підкреслив незалежність української філії Російської православної церкви. Архімандрит Кирило наголосив, що після 2004 року церква стоїть осторонь від політики. Він також зазначив, що УПЦ МП публічно засуджувала неофіційні православні проросійські групи, які робили політичні заяви", - пише посол.

На думку Архімандрита Кирила, в 2004 році існував ризик розколу православного руху через зусилля Віктора Ющенка добитися визнання незалежних від УПЦ МП церков.

Згодом екс-президент України також став причиною внутрішньої кризи у московському патріархаті.  "Говорун сказав, що участь президента Ющенка у святкуванні 1020-річчя Хрещення Київської Русі в липні 2008 року майже викликало розкол в УПЦ МП", - зазначає дипломат.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.