На "Театральній" треба створювати не Музей Києва, а Музей Корупції

Тепер всі забудовники будуть порушувати закон, будувати без дозволів і де завгодно, бо в КМДА завжди готові піти назустріч порушникам, вважають учасники круглого столу "Музей історії Києва: минуле, майбутнє, сьогодення".

До такої точки зору вони прийшли, обговорюючи заяву голови КМДА Олександра Попова щодо розміщення музею у скандально відомому недобудованому торгівельному комплексі біля метро "Театральна".

Про це повідомила прес-служба депутата Київради, голови комісії Київради питань культури та туризму Олександра Бригинця.

"Відповідно до рішення комісії, ініційованої Миколою Азаровим, інвестор мав витратити десятки мільйонів гривень на те, щоб знести будівлю, облаштувати територію і відновити сквер, - нагадав Бригинець. - Але київська влада запропонувала інший варіант - забудовник віддає будівлю місту і проголошується меценатом. Таким чином, руйнуючи історичний простір і завдаючи шкоди київській громаді, влада економить гроші забудовнику".

Учасники круглого столу вважають, що це нонсенс, коли на незаконно виділеній земельній ділянці знищили сквер, руйнують пам′ятки архітектури - театр і будинок за новобудовою, новобудова загрожує руйнації метро, стосовно чого існують експертні висновки, а будівництво триває.

"У всьому світі за руйнування пам'яток передбачена кримінальна відповідальність, а у нас дають статус мецената. З яких пір скупка і перепродаж краденого називається меценатством?", - обурена координатор громадської ініціативи "Кияни проти руйнації Києва" Ірина Нікіфорова.

Нікіфорова іронічно додала, що якщо вже в будинку на "Театральній" і створювати музей, то тільки Музей корупції.

Голова комісії з питань культури нагадав, що доки Попов публічно заявляв про необхідність знесення будівлі на вул. Б. Хмельницького, 7, паралельно проводилися переговори, внаслідок яких забудовник прийняв рішення продати приміщення і земельну ділянку двом меценатам (один з яких є власником будівництва).

"Меценати", в свою чергу, заявили про рішення подарувати цю будівлю киянам для розміщення в ньому експозиції Музею історії Києва.

Крім того, Попов повідомив, що була проведена додаткова експертиза щодо впливу цього будинку на ґрунт, метро і прилеглі будинки, яка показала, що споруда не несе жодних загроз, хоча експертиза (як і комісія Азарова, що була проведена раніше, визнала цю споруду потенційно високонебезпечною).

У 2004 році Музей історії Києва був виселений із Кловсього палацу, який після реконструкції віддали у користування Верховного Суду України.

На сьогоднішній день частина колекції Музею виставлена на 4 і 5-му поверхах Палацу мистецтв "Український дім". Оскільки зазначеної площі не вистачає для усієї колекції музею, його фонди розміщені у приміщеннях Музею Булгакова та "будиночку Петра I".

Раніше голова КМДА Олександр Попов заявляв, що Музей історії Києва буде розміщений у скандальній забудові над станцією метро "Театральна".

 

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.