СУД НЕ ПОВЕРТАТИМЕ БАНДЕРІ І ШУХЕВИЧУ ЗВАННЯ ГЕРОЇВ

Вищий адмінсуд відмовив у допуску до провадження Верховного Суду справи про позбавлення лідера ОУН Степана Бандери і головнокомандувача УПА Романа Шухевича звань героїв.

Як повідомляє адвокат Володимир Оленцевич, котрий оскаржував в Донецькому суді укази про присвоєння звань, таке рішення було озвучено на судовому засіданні у Вищому адміністративному суді, пише "Остров".

"Тепер можна сміливо говорити про повну відсутність будь-яких процесуальних можливостей у законодавстві України для скасування судових рішень про незаконність указів президента Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України Роману Шухевичу і Степану Бандері", - зазначив Оленцевич.

Слід зазначити, що заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі подається до Верховного Суду через Вищий адмінсуд. При цьому вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого адмінсуду, яка формується без участі суддів, які постановили оскаржуване рішення.

Рівно чотири роки тому, 14 жовтня 2007 року, екс-президент Віктор Ющенко присвоїв звання героя Роману Шухевичу. Пізніше, у січні 2010 року звання героя удостоївся Степан Бандера.

У квітні 2010-го Донецький апеляційний адмінсуд визнав рішення про присвоєння звання головнокомандувачу УПА незаконним, мотивуючи це тим, що Героєм України може стати лише громадянин країни, а Шухевич де-юре таким не був.

У вересні 2010 року за тією ж схемою звання героя позбувся лідер ОУН Степан Бандера.

У Вищий адмінсуд було подано 6 касаційних скарг на рішення у справі Шухевича, і 10 - у справі Бандери (серед авторів, зокрема, були Віктор Ющенко, син Шухевича Юрій, а також онук Бандери Степан).

2 серпня Вищий адміністративний суд України підтвердив незаконність присвоєння звання Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу.

Наступного дня в.о. міністра юстиції Інна Ємельянова заявила, що це рішення ВАСУ може бути оскаржене у Верховному Суді.

Загалом з 1998 року звання Героя України отримали - враховуючи Бандеру і Шухевича - 262 людини.

Детальніше про тих, кому в Україні дають найвищу нагороду, можна прочитати в статті на "Історичній Правді".

Нагадаємо, що сьогодні в Україні відзначається 69-а річниця утворення Української Повстанської армії.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.