Історики поділяться досвідом прощання з Радянським Союзом (додано РОЗКЛАД)

Як убезпечитися від повернення в минуле й нарешті розпрощатися із СРСР? Про відповідний литовський досвід говоритимуть на круглому столі, який розпочнеться 8 листопада о 10:00 в Києво-Могилянській академії.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Головною державною установою, котра в Литві координувала заходи із подолання наслідків тоталітаризму та люстрацію, є Центр досліджень геноциду та резистансу жителів Литви, який багато років очолювала Далія Куодіте.

Литва публікує архіви КГБ. З прізвищами

8 листопада в Києво-Могилянській академії вона, а також її колеги Рональдас Рачінскас, виконавчий директор Комісії з оцінки злочинів радянського і нацистського окупаційних режимів у Литві, та Рута Трімонієне, представник меморіального департаменту Центру досліджень геноциду та резистансу Литви, розповідатимуть про досвід їхньої країни в подоланні наслідків тоталітаризму.

Місце і час: 8 листопада 2011 року, 12:00. Національний університет "Києво-Могилянська академія", зала вченої ради (к. 301, корпус 1, вул. Сковороди, 2).

"Всі сфери життя мали бути реорганізовані. Але правду кажуть ті, хто стверджує, що економіку поставити на нові рейки можна значно швидше, ніж перебудувати менталітет народу, його самосвідомість", - говорить Далія Куодіте.

"Наступ на права людини в Україні, все більша прірва між статками українців та доходами вузької групи політичних гравців значною мірою є наслідком неподоланого тоталітарного минулого", - говорить історик Володимир В'ятрович, який у 2008-2010 роках розсекретив архіви КГБ.

Захід відкриватиме Надзвичайний і повноважний посол Литви в Україні Пятрас Ватєкунас.  

Литва обурена тим, що Австрія відпустила кагебіста

Учасники дискусії з українського боку:

Володимир В'ятрович, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху; Олексій Гарань, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА; Іван Патриляк, доцент Київського національного університету імені Т. Шевченка; Вахтанг Кіпіані, головний редактор інтернет-видання "Історична правда"; Руслан Забілий, директор Національного музею "Тюрма на Лонцького".

 

Організатори: Центр досліджень визвольного руху за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні.

Партнери: Школа політичної аналітики НаУКМА, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Львівський національний університет імені Івана Франка, Центр правових та політичних досліджень “Сім".

Інформаційні партнери: телеканал ТВі, Історична Правда, журнал “Країна”, Газета по-українськи, Україна Incognita, Gazeta.ua.

РОЗКЛАД:

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.