Музей у Биківні будуватиме Лариса Скорик

Центральна частина Меморіалу жертв тоталітаризму на території національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" буде будуватися за проектом Лариси Скорик.

Про це в інтерв'ю ZN.UA повідомив міністр культури Михайло Кулиняк.

За його словами, саме проект Скорик був "одноголосно" схвалений науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини при Міністерстві культури як такий, що враховує матеріали досліджень 2008-2009 років.

 

Крім цього проекту, були пропозиції, представлені А.Гайдамакою і Ю.Олійником.

Нагадаємо, що професор архітектури, член-кореспондент Академії мистецтв України Лариса Скорик запам'яталася своїм останнім грандіозним творінням - вона була призначена головним архітектором реконструкції Шевченківського національного заповідника в Каневі.

Зокрема, за її рішенням було змінено первісний вигляд будівлі, в музеї встановлено натяжні стелі, паркетну підлогу замінено на граніт, а стіни пофарбовані сірою фарбою. Ця реконструкція викликала неоднозначну оцінку її початкових авторів.

Нагадаємо, що доручення побудувати меморіал до серпня 2012 року дав президент Віктор Янукович в листопаді 2011 року.

Концепція розвитку заповідника була затверджена також лише в 2011-м, хоча постанова про його створення датується ще 2001 роком. До цього часу всі розпорядження були в основному на папері. Заповідник почав працювати лише з лютого 2008 року.

З музеєм у Биківні пов'язаний скандал із будівництвом там окремого польського меморіалу. Український інститут національної пам'яті вважає недоведеним факт поховання 3,5 тисяч польських офіцерів у Биківні і просить польську сторону "утриматися від застосування необґрунтованого поняття "польський військовий цвинтар у Биківні".

 

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.