Анонс: бал-маскарад історичного танцю XVI-го сторіччя

17 березня 2012 року у залі Національного музею українського народного декоративного мистецтва Театр історичного танцю “Al’entrada” влаштовує бал-маскарад у стилістиці італійського Відродження: “Trionfo di Maschere” (Тріумф маски).

За словами організаторів, метою даного заходу є відтворення світських традицій Європи XVI ст., зокрема бальної культури цього періоду.

Для створення атмосфери історичного балу заздалегідь проводилися заняття з танцю, шилися костюми, вивчався історичний матеріал.

Особливого шарму заходу надаватиме присутність на балу музикантів – ансамблю старовинної музики “Хорея Козацька”, які будуть акомпанувати танцівникам.

Основною вимогою для учасника є наявність історичного костюму XVI ст. або вбрання минулих епох, яке б гармонічно поєднувалося з карнавальною стилістикою, та карнавальної маски.

Гостями балу є здебільшого активна молодь, яка цікавиться історією та культурою. Кількість учасників заздалегідь обмежена організаторами до 50 осіб, враховуючи розміри та специфіку імпровізованої бальної зали колишнього будинку митрополита, а нині музею.

Глядачі в залу не допускаються, проте можна спостерігати за дійством з балконів, придбавши звичайний музейний квиток.

Час і місце: 17 березня 2012 року, з 12:00 до 15:00. Національний музей українського народного декоративного мистецтва (Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 29).

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".