"Бандерівські питання" цікавлять 5-7% українців - експерт

Переважна більшість громадян України переймається соціальними питаннями, а не фактами з історії. Окремі герої для Сходу і Заходу України – черговий міф, за допомогою якого "дуже зручно керують дурниками".

Про це заявив директор Центру політичного аналізу "Стратагема" Юрій Романенко, повідомляє "Газета.ua".

"Ви знаєте хоч одну людину із Західної України, яка спалила себе через те, що Бандеру не визнали героєм? - зазначив Романенко. - Чи навпаки, ви знаєте хоч одну людину, яка пожертвувала собою заради бюста Сталіна, зруйнованого в Запоріжжі?"

За словами експерта, будь-яка соціологія показує, що "всі ці бандерівські питання цікавлять близько 5-7% населення".

"Перша проблема, що цікавить громадян України, як на заході, в центрі, так і на сході – це питання безробіття і соціальних гарантій, - сказав експерт. - 50-60% хвилює проблема безробіття, далі ЖКГ відсотків 20-30%. Як тільки берете реальні цифри, то розумієте, що маси справді хочуть і, що для них справді важливе".

Читайте також:

Андрухович виступив проти Сталіна і Бандери

"В Україні є ознаки отруєння історією" - історик

Війна пам'ятників. Сергій Жадан про те, як політики ділять нас минулим

"Аеропорт імені Нахтіґалю"

"Маргінальна моя Україна". Сашко Кривенко про гопників від історії

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.