АНОНС: міжнародний форум про "героїв" у політиці та історіографії

Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні разом з інтернет-порталом Historians.in.ua проводить міжнародний історичний форум "Герої" та "антигерої" у європейській політичній та історіографічній традиції".

Про "Історичній правді" повідомили організатори заходу.

Час і місце: 4-5 жовтня 2012 р. у Конференц-залі Національної академії наук України, за адресою: Київ, вул. Володимирська, 55.

Форум розпочнеться о 18:00 4 жовтня подіумною дискусією "Пошуки героя у національних традиціях" (початок реєстрації о 17:30) та продовжить свою роботу 5 жовтня з 10:00 до 17:00 конференцією "Україна та її "герої"" (початок реєстрації о 9:30).

Дискусії про канон національної історії, її "героїв" та "антигероїв", жертовність і  комплекси жертви, "власні» та "чужі" провини властиві усім сучасним суспільствам. В Європі немає країни, де суперечки про історію та пам’ять були б "раз і назавжди" розв’язані.

Власне, героїзація історії та наділення окремих історичних постатей надзвичайними якостями за вчинення ратних чи трудових подвигів найбільш характерна для тоталітарних спільнот.

В радянській суспільній думці міфологема героя була одним з головних елементів системи світосприйняття та виховання молодого покоління. Вдала маніпуляція історичними образами і подіями на довгий час забезпечила радянський режим безперечною монополією на присвоєння героїчності.

Країна постійно вимагала подвигів і нових жертв для безкінечних битв з видимими і невидимими ворогами, з алкоголізмом і безробіттям, з природною стихією, за урожай і світле майбутнє. Експлуатація ж людських та матеріальних ресурсів у режимі героїчної понаднормовості за лічені роки привела економіку держави робітників та селян до повного колапсу. 

Сьогодні, двадцять років потому, на теренах вже незалежної України суспільний запит на нових "героїв" стає знову актуальним і водночас дуже складним.

Пошуки нового національного персоніфікованого нормативного взірця, який би влаштовував більшість українського суспільства, супроводжуються численними конфліктами, що тільки поглиблюють ідеологічний розкол всередині країни та збільшують напруження у відносинах з країнами- сусідами.

З попередньою версією програми Ви можете ознайомитися за цим посиланням.

Читайте також: "Хто є хто з нагороджених званням "Герой України". ІНФОГРАФІКА"

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.