Україна - четверта в конкурсі з фотографування історичних пам'яток

За числом завантажених фотографій на міжнародному фотоконкурсі "Вікі любить пам’ятки" Україна вийшла на четверте місце в світі, обігнавши Францію.

За даними інструментального сервера конкурсу на 28 вересня 560 учасників завантажили 21 800 світлини, однак ці числа невпинно зростають, повідомляє "Вікімедіа Україна".

Водночас, загальне число пам’яток перевищує 40 000.

Мета конкурсу "Вікі любить пам'ятки" – зібрати у Вікіпедії фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу.

Конкурс триватиме до 30 вересня. Протягом цього часу фотографи і фотолюбителі різних країн завантажуватимуть свої фотографії на Вікісховище. 21 жовтня в кожній країні будуть відібрані найкращі фотографії, що будуть представлені на суд міжнародного журі, а до 18 листопада буде оголошено найкращого фотографа світу за версією Фонду Вікімедіа.

Українська частина конкурсу вже претендує на рекорд за числом фотографій, наданих на фотоконкурси в Україні.

Число переможців буде взначатися в залежності від кількості спонсорів, які нададуть призи. Будуть відзначені як автори найкращих фотографій, так і фотографи, які відзняли найбільше число пам’яток.

Детальніше — на сайті wlm.org.ua.

Нагадаємо, на початку вересня 2012 року Україна стала десятою за кількістю сфотографованих об'єктів у рамках конкурсу "Вікі любить пам'ятки".

Вікіпедія - електронна енциклопедія, заснована в 2001 році Джиммі Bейлсом і Ларрі Сенгером. Власником сайту виступає "Фонд Вікімедіа", що має 19 регіональних представництв.

Основною особливістю енциклопедії є те, що створювати і редагувати статті може, в принципі, кожен користувач інтернету. Вікіпедія створюється багатьма добровольцями з усього світу на 282 світових мовах. Вона містить понад 20 мільйонів статей.

Українська Вікіпедія за числом статей (більше 400 тисяч) перебуває на 14-місці в світі, а за щомісячною відвідуваністю у 2012 році займала від 26-го (у червні і серпні) до 20-го (у квітні) місця серед 285 Вікіпедій різними мовами світу.

У листопаді 2011 року повідомлялося, що українська Вікіпедія вийшла на третє місце за темпами зростання популярності.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.