Спецпроект

Прокаєва вже заперечує свої слова про хабар Кулиняку

Колишня заступник гендиректора заповідника Києво-Печерська Лавра Влада Прокаєва, звільнена тиждень тому, відмовляється від своїх слів про те, що дала хабар міністру культури Михайлу Кулиняку.

Про це вона сказала в інтерв’ю "Світському життю", повідомляє TabloID.

Коментуючи свої звинувачення на адресу колишнього гендиректора заповідника Вікторії Лісничої у тому, що та взяла хабар у розмірі 50 тисяч доларів для Кулиняка у якості "винагороди" за посаду, Прокаєва заявила:

"Насправді все було не так. Дійсно, якийсь час тому я позичила громадянці Лісничій суму у 50 тисяч доларів на розвиток програм заповідника. Вікторія Миколаївна, до якої я звернулася якийсь час по тому і попросила відзвітувати, куди ж вона витратила ті гроші, які вона позичала, мені сказала: "Ви отримали посаду? До побачення!".

"Я вже сама заплуталася у цій ситуації і в тих фактах, які говорить громадянка Ліснича, коли вона звинувачує і міністра, звинувачує і мене", - додала екс-модель.

У свою чергу Ліснича заявила, що після звільнення з посади гендиректора Лаври у неї "роботи ще побільшало".

"Я зараз балотуюся до Верховної Ради. Попросили мене люди, колектив заповідника, щоб захищати їх і боротися за справедливість…" – заявила вона.

Як відомо, у серпні 2012 року в Лаврському заповіднику вибухнув скандал. Після конфлікту керівництва заповідника та колективу директор Ліснича підписала накази про звільнення 4 своїх заступників і близько 20 співробітників заповідника.

Після звільнення її заступниця Прокаєва зізналася, що за посаду вона заплатила 50 тисяч доларів міністру культури Михайлу Кулиняку.

Сам міністр заперечив, що будь-коли брав хабарі, і заявив, що позиватися до Лісничої та Прокаєвої не збирається, так само, як і звільняти їх. При цьому Лісничій було оголошено догану.

Пізніше міністерство звільнило гендиректора заповідника Вікторію Лісничу. Замість неї керівником Лаврського заповідника було призначено колишнього директора Хотинської фортеці Любомира Михайлину.

Владу Прокаєву-Литовченко призначили на посаду на початку червня цього року. Ліснича була призначена гендиректором заповідника у січні цього року.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.