Спецпроект

Міронова чудово управляє Художнім музеєм - замдиректора

До приходу нинішньої в.о. Тетяни Міронової Національний художній музей три роки підряд не виконував основних планових показників.

Про це "Історичній Правді" повідомив заступник генерального директора НХМУ з питань розвиту Ігор Ліховий, коментуючи матеріал головного зберігача фондів музею Юлії Литвинець "Що відбувається в Національному Художньому музеї?".

"Амбіції пані Литвинець посісти крісло гендиректора музею не отримали підтримки комісії Мінкультури з виборів нового керівника НХМУ, - сказав Ліховий. - Адже уже давно стан музею такий, що, дійсно потребує невідкладної підтримки та суттєвої державної допомоги і фахового керівництва - на всіх рівнях".

На думку замдиректора, однією з причин звільнення попереднього гендиректора Анатолія Мельника стали "дійсно ганебні факти з діяльності музею - зникнення картин Миколи Глущенка вартістю понад мільйон грн, пошкодження минулої зими колекції унікальних старовинних ікон і те, що музей три останні роки не виконував основних планових показників та пас, по кількості відвідувачів, задніх - навіть у порівнянні із провінційними музеями".

"Цікаво було б почути останні новини слідства про зниклі картини та вжиті головним зберігачем [Юлією Литвинець - ІП] заходи по збереженню 40 тисяч мистецьких творів, унікальних архівів і бібліотеки від загроз зимових холодів, що торік показали повну неспроможність традиційної політики очікування та переведення стрілок "на дядька", - заявив службовець.

За словами Ліхового, в цій ситуації "варто було б радіти приходу до музею нових людей - з позитивним досвідом роботи і прагненням змінити стан справ на краще, а не організовувати їх безпредметне шельмування та руйнування колективу, який з останніх сил утримує музей у робочому стані".

"За результатами дев`яти місяців роботи музей уже практично виконав річний план із надходжень від основної діяльності, - зазначив замдиректора. - А провідні численні престижні заходи і багатосотметрові черги до музею свідчать більш промовисто про роботу нового менеджменту, ніж подібні опуси".

Як відомо, колектив НХМУ (61 підписів) звернувся з відкритою доповідною до міністра культури Михайла Кулиняка, в якій ідеться про конфлікт між топ-менеджментом музею і науковими співробітниками.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.