Спецпроект

У Південній Кореї з'явився музей "туалетної культури"

У місті Сувон у Південній Кореї вирішили залучити туристів екзотичним способом. Там з'явився тематичний парк, присвячений інтимній людській сфері: вбиральням і туалетній культурі загалом.

Про це пише Росбалт. 

У музеї Restroom Cultural Park зібрані історичні експонати даної тематики, сучасні винаходи, а також тематичні таблички з різних країн світу. Сама будівля музею побудована в характерній формі унітазу.

Як заявляють автори проекту, гості центру зможуть дізнатися масу корисної і незвичайної інформації про "туалетну культуру".

Увагу туристів, напевно, приверне і тематична художня галерея зі скульптурним парком. А в сувенірній крамниці мандрівникам продадуть незабутні сувеніри.

Що стосується власного клозету при музеї, то його головна особливість - прозорі скляні двері, які затуманює, коли в кабінці хтось є.

Музей раніше був домом Сіма Дже-Дук, колишнього мера південнокорейського містечка. Саме він є ідейним натхненником виставки.

Громадяни Південної Кореї прозвали Сіму Містер Туалет. Ходять чутки про те, що народився Сим в туалеті своєї бабусі. Можливо, саме в цьому причина того, що його тяга до туалетів з кожним роком тільки посилювалася.

У 1980-х роках він виступив ініціатором кампанії з поліпшення умов публічних зручностей.

За словами мера-новатора, туалет є не просто місцем для справления відомих потреб. Він також позбавляє людей від різних хвороб, тому важливо утримувати вбиральню в ідеальній чистоті.

Також туалет є тим місцем, де деякі розслабляються і відпочивають. Тут можна зануритися в роздуми і подумати про життя. Саме так заявив літній мер-новатор на зборах Світової туалетної асоціації, яка була заснована ним у 2007 році.

Нагадаємо, в жовтні у Києві відкрили Музей каналізації.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".