Спецпроект

На фабриці "Воронін" відкрили барельєф і музей кутюр'є

14 квітня виповнився рік з дня смерті кутюр'є Михайла Вороніна. До цієї дати на столичній швейній фабриці "Воронін" відкрили меморіальний барельєф і кабінет-музей Михайла Вороніна.

Про це пише gazeta.ua.

Над барельєфом працював скульптор Віталій Рожик. Перед початком роботи він перечитав багато літератури і переглянув багато відео, говорив: "Хочу зрозуміти Михайла Вороніна".

"Коли вперше побачила цей барельєф, зрозуміла: це йому вдалося", - сказала на відкритті дочка Михайла Вороніна Лариса.

Кабінет-музей Михайла Вороніна знаходиться на 4 поверсі. У невеликій кімнаті стоїть робочий стіл і два крісла.

"Батько працював у такому ж кабінеті, але поверхом нижче. Як це не скромно звучить, але зараз у ньому працюю я. Так захотів мій батько. Коли почали працювати над створенням музею, хотіли перенести сюди крісло і стіл з кабінету Михайла Львовича. Але я відмовилася віддавати. Мені дуже допомагає та енергетика, яку я отримую від цих речей. Завжди здається, що тато приходить на роботу разом зі мною ", - розповіла Лариса Вороніна.

На полицях кабінету-музею розкладені особисті речі Михайла Вороніна: окуляри, метелики, мобільний телефон, калькулятор, валізу, парасолька, кравецькі ножиці і лекала, якими користувався Воронін. Між шафами стоїть манекен в жилеті, який модельєр винайшов у 1958 році.

"До цього винаходу замовник повинен був три рази приходити в ательє на примірку. А тепер це не потрібно. На замовника цей жилет підганяли по фігурі за допомогою замків-липучок. На лекалах позначали НЕ мірки, а відхилення від стандарту", - розповіла Лариса Михайлівна .

Також у музеї показують два костюми, які Михайло Воронін найбільше любив: рожевий і чорний в білу смужку.

Теми

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.