На Вінничині сплюндровано єврейське кладовище

У селі Джурин (Шаргородський район Вінницької області) троє місцевих молодиків заради розваги розбили 66 могил на старому єврейському кладовищі.

Про це повідомляє "Обком" із посиланням на відділ зв'язків з громадськістю УМВС у Вінницькій області.

Про подію міліції повідомили представники місцевої єврейської громади. Правоохоронці зафіксували повалення і розбиті пам'ятники і взялися за пошуки вандалів.

За деякий час міліціонери встановили винуватців погрому на цвинтарі. Під підозру потрапили троє місцевих жителів, найстаршому з яких 18 років, двоє інших - 14-річні восьмикласники. Вони зізналися, що проходячи через кладовище, вирішили випробувати на міцність могильні плити.

Слідчим відділом міліції розпочато кримінальне провадження за ст.297 КК України (наруга над могилою). За такий злочин передбачено покарання від штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до позбавлення волі строком на 3 роки.

Як відомо, у червні 2012 року в Рівному кілька місцевих молодиків, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сплюндрували меморіал жертвам Голокосту.

У червні 2011 року на Хмельниччині місцеві школярі організували прибирання закинутого єврейського кладовища.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.