В Німеччині наглядача Аушвіцу звинувачують у вбистві 9515 людей

Затриманого на початку травня в Німеччині Ганса Ліпшиса, колишнього наглядача концентраційного табору Аушвіц (Освенцим), який розташовувався на території Польщі під час Другої світової війни, звинувачують у причетності до вбивства 9515 людей.

Про це повідомляє Bigmir із посиланням на Welt am Sonntag.

Раніше Ліпшис заявляв, що служив у концтаборі кухарем і про всі жахи Освенцима знав тільки зі слів наглядачів. Проте згідно з юридичними документами, на які посилається газета, він працював на кухні лише 16 місяців, а решту часу був саме наглядачем.

За даними слідства, підозрюваний, якому зараз 93 роки, працював в Аушвіці з 1941 аж до звільнення табору Червоною Армією в 1945 році. Слідчі дії велися щодо нього з листопада 2012.

Будучи наглядачем, Ліпшис брав участь у так званій селекції в'язнів на залізничній платформі. "Той, хто здавався йому занадто старим чи молодим, надто слабким або хворим для роботи, відправлявся негайно в газову камеру", - пише видання.

У тексті постанови суду йдеться, що "своїми діями він сприяв тим, що відбувається в таборі вбивств.

За даними газети, лікар, що оглянув колишнього охоронця при його затриманні, вказав, що стан здоров'я чоловіка дозволяє йому відбувати термін у в'язниці. Наразі Ліпшис перебуває в лікарняному відділенні слідчого ізолятора.

Як відомо, у Німеччині розпочато попереднє розслідування щодо 49 наглядачів концтабору Освенцим. Центральне відомство управлінь юстиції земель ФРН з розслідування націонал-соціалістських злочинів вийшло на слід 50 наглядачів табору смерті.

На даний момент їм усім приблизно по 90 років, вони проживають в різних кінцях країни. Слідчим вже відомі їхні імена та адреси. Передбачуваним злочинцям загрожує звинувачення в пособництві вбивству.

Прокурор Курт Шрімм, який останні 13 років очолює Центральне відомство управлінь юстиції земель ФРН з розслідування націонал-соціалістських злочинів, зазначив, що вважає справу проти наглядачів перспективною - навіть незважаючи на те, що через нестачу свідків вину підозрюваних довести буде складно .

При цьому він апелює до справи Івана Дем'янюка, яку вдалося довести до винесення обвинувального вироку.

Нагадаємо, у 2011 році німецький суд засудив колишнього червоноармійця Івана Дем'янюка (американського українця) до п'яти років в'язниці за "співучасть у вбивстві" 28 тисяч людей під час служби охоронцем у нацистському таборі смерті Собібор.

Прокуратура базувала свої обвинувачення на посвідченні, згідно з яким пан Дем’янюк належав до підрозділу СС "Травники", члени якого працювали в таборах охоронцями. Свідків, які б бачили Дем’янюка у таборі в ролі охоронця, не було.

Суд відкинув вимогу адвокатів про те, що має бути подано більше доказів на процесі, який тривав майже півтора роки. Адвокати підсудного стверджували, що посвідчення було підробкою КГБ. Але фахівці на процесі визнали документ справжнім.

Більшість свого життя Іван Дем'янюк був американським громадянином (1952-1986 і 2001-2004), але народився він на Вінничині. У віці 22 роки боєць Червоної армії Дем'янюк потрапляє в нацистський полон у Криму, звідти - в табір для військовополонених у Польщі. Там колишній червоноармієць згоджується стати на службу Третьому рейху.

В 1951 році Дем'янюк емігрував до США, працював на автомобільному заводі в Огайо. Він отримав американське громадянство, але був його позбавлений у 2004-му.

Дем’янюк провів 8 років (1986-1994) під вартою в Ізраїлі у 80-х роках. У 1988-му його було засуджено до смерті в Ізраїлі за злочини в таборі "Треблінка", але той вирок було скасовано після того, як з’явилися нові докази, які підтвердили причетність до цих злочинів іншої людини.

"Процес над Дем'янюком - спроба поділити провину, - сказала у 2011 році посол України в Німеччині Наталія Зарудна. - При цьому німецька преса не забувала вказувати на невідповідність ситуації: адже в 1950-х в Німеччині було виправдано багатьох солдат та офіцерів, які служили в таборах - якраз із формулюванням, що вони тільки виконували накази. А от щодо Дем'янюка така формула спрацювала тільки частково".

Дем'янюк помер у березні 2012 року, не дочекавшись розгляду апеляції у своїй справі.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.