У ФРН ПІДТВЕРДИЛИ, ЩО КОРЮКІВКА - НАЙБІЛЬША КАРАЛЬНА АКЦІЯ НАЦИСТІВ

Центральне відомство з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН підтвердило, що під час знищення мирного населення міста Корюківки (Чернігівська область) у 1943 році загинуло 7 тисяч людей.

Про це повідомляє "День" із посиланням на словами наукового співробітника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка.

За словами науковця, інститут отримав відповідь від органів Федеративної Республіки Німеччина на запит щодо даних про організаторів масових знищень у березні 1943 року мирного населення містечка Корюківка Чернігівської області.

"У відповіді сказано, що масове вбивство жителів Корюківки здійснила зондеркоманда 4а (Sonderkommfndo 4a), — зазначив Бутко. — Мета каральної акції — знищення населеного пункту як помста та засіб залякування".

За словами науковця, це - нова інформація, яка дає можливість встановити назву карального формування, що здійснило цей злочин.

Науковець також додає: "Айнзатцгрупа "С", що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб. У березні 1943 року її очолював бригадефюрер СС генерал-майор поліції Макс Томас, а штаб розташувався в Полтаві".

Саме до складу Айнзатцгрупи "С" входила зондеркоманда 4а. Одним із її найвідоміших злочинів став масовий розстріл 29 і 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв.

На час Корюківської трагедії зондеркоманду 4а очолював штурмбанфюрер СС Теодор Хрістенсен, її штаб розташовувася в Харкові.

Треба врахувати, що особовий склад таких зондеркоманд був нечисленний, і її члени були розкидані по різних гарнізонах.

Тому їхні представники на виконання наказів про знищення цивільного населення та військовополонених постійно залучали військовослужбовців підрозділів німецьких і угорських армійських частин, каральні формування та колаборантів із числа місцевої допоміжної поліції, підпорядкованої німецькій військовій адміністрації та німецькій цивільній окупаційній адміністрації (райхскомісаріатам).

"Містечко Корюківка на Чернігівщині входило до території відповідальності 399-ї головної польової комендатури, яка розміщувалася в місті Конотопі Сумської області й підпорядковувалася VІІ відділу при штабі групи армій "Південь" збройних сил нацистської Німеччини, — зазначив Бутко. — Таким чином, ще потребує дослідження на основі документів встановлення складу карального загону на чолі з представниками зондеркоманди 4а, який знищив Корюківку".

Тим часом в інформації Центрального відомства з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН вказано, що відповідальними за знищення Корюківки разом із її мешканцями є тодішній начальник штабу 399-ї головної польової комендатури Байєр Бруно Франц та каральна група (Strafkommando) 399-ї головної польової комендатури.

У листі головного прокурора Курта Грімма щодо долі організатора масового вбивства Байєра повідомлено таке: "Він проходив у нас за справою під актовим номером 204 AR-Z 269/60. У справі була ціла низка злочинів, здійснених на території нинішньої України. У подальшому її вели різні прокуратури, але при цьому Байєр не був названий ні обвинувачуваним, ні підсудним, імовірно через те, що він помер на початку 1961 року".

Важливим є також підтвердження Центральним відомством з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН масштабів Корюківської трагедії висновку Чернігівської обласної комісії з встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 року та оцінок і розрахунків українських істориків — майже сім тисяч осіб мирного населення.

Така кількість жертв доводить, що Корюківська трагедія є найбільшою кривавою каральною акцією нацистів у Європі — знищення населеного пункту разом із цивільним населенням у Другій світовій війні.

Дивіться також: "Корюківка. Імена катів стають відомі"

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.