У ФРН ПІДТВЕРДИЛИ, ЩО КОРЮКІВКА - НАЙБІЛЬША КАРАЛЬНА АКЦІЯ НАЦИСТІВ

Центральне відомство з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН підтвердило, що під час знищення мирного населення міста Корюківки (Чернігівська область) у 1943 році загинуло 7 тисяч людей.

Про це повідомляє "День" із посиланням на словами наукового співробітника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка.

За словами науковця, інститут отримав відповідь від органів Федеративної Республіки Німеччина на запит щодо даних про організаторів масових знищень у березні 1943 року мирного населення містечка Корюківка Чернігівської області.

"У відповіді сказано, що масове вбивство жителів Корюківки здійснила зондеркоманда 4а (Sonderkommfndo 4a), — зазначив Бутко. — Мета каральної акції — знищення населеного пункту як помста та засіб залякування".

За словами науковця, це - нова інформація, яка дає можливість встановити назву карального формування, що здійснило цей злочин.

Науковець також додає: "Айнзатцгрупа "С", що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб. У березні 1943 року її очолював бригадефюрер СС генерал-майор поліції Макс Томас, а штаб розташувався в Полтаві".

Саме до складу Айнзатцгрупи "С" входила зондеркоманда 4а. Одним із її найвідоміших злочинів став масовий розстріл 29 і 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв.

На час Корюківської трагедії зондеркоманду 4а очолював штурмбанфюрер СС Теодор Хрістенсен, її штаб розташовувася в Харкові.

Треба врахувати, що особовий склад таких зондеркоманд був нечисленний, і її члени були розкидані по різних гарнізонах.

Тому їхні представники на виконання наказів про знищення цивільного населення та військовополонених постійно залучали військовослужбовців підрозділів німецьких і угорських армійських частин, каральні формування та колаборантів із числа місцевої допоміжної поліції, підпорядкованої німецькій військовій адміністрації та німецькій цивільній окупаційній адміністрації (райхскомісаріатам).

"Містечко Корюківка на Чернігівщині входило до території відповідальності 399-ї головної польової комендатури, яка розміщувалася в місті Конотопі Сумської області й підпорядковувалася VІІ відділу при штабі групи армій "Південь" збройних сил нацистської Німеччини, — зазначив Бутко. — Таким чином, ще потребує дослідження на основі документів встановлення складу карального загону на чолі з представниками зондеркоманди 4а, який знищив Корюківку".

Тим часом в інформації Центрального відомства з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН вказано, що відповідальними за знищення Корюківки разом із її мешканцями є тодішній начальник штабу 399-ї головної польової комендатури Байєр Бруно Франц та каральна група (Strafkommando) 399-ї головної польової комендатури.

У листі головного прокурора Курта Грімма щодо долі організатора масового вбивства Байєра повідомлено таке: "Він проходив у нас за справою під актовим номером 204 AR-Z 269/60. У справі була ціла низка злочинів, здійснених на території нинішньої України. У подальшому її вели різні прокуратури, але при цьому Байєр не був названий ні обвинувачуваним, ні підсудним, імовірно через те, що він помер на початку 1961 року".

Важливим є також підтвердження Центральним відомством з розслідування злочинів націонал-соціалістичного режиму ФРН масштабів Корюківської трагедії висновку Чернігівської обласної комісії з встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці від 17 грудня 1943 року та оцінок і розрахунків українських істориків — майже сім тисяч осіб мирного населення.

Така кількість жертв доводить, що Корюківська трагедія є найбільшою кривавою каральною акцією нацистів у Європі — знищення населеного пункту разом із цивільним населенням у Другій світовій війні.

Дивіться також: "Корюківка. Імена катів стають відомі"

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.