Спецпроект

Музей пропонує фінам прийняти у себе виставку картин Приймаченко

Національний музей українського народного декоративного мистецтва запропонував компанії Marimekko, яку звинуватили у плагіаті однієї з картин Марії Приймаченко, організувати у Фінляндії виставку картин української художниці.

Про це в інтерв'ю газеті "День" заявила генеральний директор музею Адріана Вялець.

"Ми можемо дати близько 100 робіт, хоча в музеї зберігається 650 робіт, - зазначила Вялець. - Але чи захоче дизайнерська фірма, яка потрапила у такий скандал, ще й пропагувати творчість Марії Приймаченко? А у нас немає коштів, щоб профінансувати таку виставку у Фінляндії".

Організація подібної виставки - це був би крок назустріч одне одному, і захід користувався б у Фінляндії успіхом, підкреслила директор музею.

За її словами, українська сторона повинна захищати авторські права на "твір, який створено в Україні українським автором".

"Створена 1961 року робота Марії Приймаченко "Щур у дорозі" зберігається в колекції нашого музею, - заявила Вялець. - Усі авторські та суміжні права належать спадкоємцям Приймаченко. А право публікації і виготовлення сувенірної продукції зберігається за музеєм згідно з положенням "Про музейний фонд України", що було затверджено Кабінетом Міністрів"

За дорученням музею, цією справою займуться українські юристи. При цьому Вялець зазначила, що не знає, як поведуть себе у цьому випадку онуки Марії Приймаченко.

"Хай би цей малюнок залишився і на фюзеляжі літака, і на інших матеріалах, які вони випустили, але треба, щоб було відновлено авторське право української художниці", - додала директор музею.

Ліворуч - 1961, праворуч - 2007

Нагадаємо, фінські журналісти виявили, що один із фірмових узорів компанії Marimekko (фінський виробник і продавець одягу й товарів для дому), запроваджений у виробництво з 2007-го, майже повністю ідентичний картині 1960-х років української художниці Марії Приймаченко.

Дизайнер компанії Крістіна Ізола і сама компанія Marimekko зізнались у плагіаті і вибачились. Компанія FinnAir, один із літаків якої був прикрашений цим узором, планує замалювати його. Тим часом на хвилі скандалу творчість Приймаченко стала популярною у країні. У фінській вікіпедії вже з'явилася сторінка про художницю.

Марія При[й]маченко (1909-1997) —  українська художниця, працювала переважно в жанрі "наївного мистецтва". Все життя прожила в селі Болотня Іванківського району Київської області.

Лауреат Шевченківської премії (1966), заслужений діяч мистецтв УРСР, народна художниця України. 2009 рік рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Приймаченко.

У 1937 році її роботи демонструвалися на Світовій виставці в Парижі, після чого художниця стала відомою і за кордоном. Пабло Пікассо нібито називав твори Приймаченко "Прекрасними роботами геніальної жінки".

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну