На Одещині прибирають бюст Франка заради Леніна. ФОТО

Влада райцентру Іванівка (Одеська область) ініціювала демонтаж погруддя Івана Франка, встановленого навпроти будівлі місцевої райдержадміністрації і районної ради.

Про це повідомляє "Україна Молода".

Бюст було встановлено у 2007 році замість монумента Леніну, демонтованого за рішенням тодішнього голови РДА Олексія Колесникова.

"На мою думку, це було як пародія, оскільки погруддя не відповідало постаменту, - наголосила нинішня голова Іванівської РДА Наталія Бянова. - Крім того, ім'я на постаменті написано без пробілів".

За повідомленням "Траса Е-95", причиною демонтажу є й те, що представники КПУ звернулися з проханням забрати мармурові плити, на яких колись стояв пам'ятник Леніну і які належить Компартії. І депутати селищної ради на сесії вирішили повернути плити комуністам.

КПУ планує використати мармур для облаштування пам'ятника Леніну.

 Погруддя Франка, уже без мармурових плит

"Місцева влада пояснює демонтаж погруддя Франка тим, що буцімто воно не відповідає естетичним нормативам", — вважає голова Одеської облорганізації партії "Свобода" Андрій Маляс. - Це нагадує ситуацію, коли в Одесі вулицю Івана та Юрія Липи перейменували тільки з тієї причини, що вони були затятими патріотами".

Натомість керівництво Іванівської селищної ради запевняє, що йдеться лише про реконструкцію погруддя.

"Всі роботи з відновлення плануємо завершити впродовж третього кварталу поточного року, - зазначила в.о. селищного голови Раїса Довгань. - Пам’ятник тимчасово передано у майстерню одного з місцевих приватних підприємців, оскільки він зношений і зіпсований".

Водночас вона не заперечила, що після реставрації постамент переїде з центру в більш віддалене місце: "Ймовірно, після реконструкції він буде перенесений на Алею бойової та трудової слави, де у нас височіють постаменти відомим національним діячам і визволителям. Що з’явиться на постаменті замість Франка, говорити зарано. Можливо, там буде клумба".

Про Івана Франка, його соціалістичні і не тільки погляди і запеклу дружбу з Михайлом Грушевським читайте в розділі "Студії".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.