Спецпроект

У Берліні побудують новий музей мистецтва XX століття

У Берліні поряд з Потсдамською площею побудують окремий музей для мистецтва XX століття. Будівництво нового музею обійдеться місту в 130 мільйонів євро і може бути завершено у 2022 році за умови, що роботи почнуться в 2014-му. Будівлю планують побудувати позаду Нової національної галереї.

Про це пише lenta.ru.

У новій галереї будуть розміщені картини з приватних колекцій Еріха Маркса і сім'ї Пітцш, які колекціонери подарували місту в 1990-2000-х роках. У числі робіт, що увійдуть до зібрання нового музею, роботи Енді Уорхола, Йозефа Бойса, Ансельма Кіфера, Роберта Раушенберга, Сая Твомблі, Генрі Мура, Макса Ернста, Рене Магрітта, Хуана Міро, Марка Ротко, Василя Кандинського та Джексона Поллока.

Рішення берлінських чиновників про будівництво нової будівлі для зібрання мистецтва XX століття обумовлено тим, що музейні чиновники не змогли знайти місце для експозиції подарованих Берліну картин. При передачі картин місту Улла і Хайнер Пітцш поставили умову, що полотна не будуть лежати в сховищах, а стануть доступні широкій публіці. Колекцію, передану місту в 2010 році, виставляли в різних міських музеях, але постійної експозиції до цих пір так і не створили.

За словами президента Фонду прусської культурної спадщини Германа Парцингер, будівля музею терміново необхідна не тільки через зібрання Пітцш, але й тому, що картини XX століття, що зберігаються у фондах державних музеїв, теж ніде виставляти.

У липні 2012 року Фонд прусської культурної спадщини виступив з ініціативою звільнити під полотна художників XX століття будинок, який займає Берлінська картинна галерея. Для полотен Рафаеля, Рембрандта і Тиціана та інших художників до XX століття пропонувалося побудувати нову будівлю. Керівництво музею привернуло до проблеми увагу ЗМІ, написало петицію і влаштувало збір підписів за те, щоб залишити роботи старих майстрів в музеї.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.