Спецпроект

У центрі Львова археологи знайшли унікальну 500-літню писанку

Унікальну писанку вдалось знайти львівським археологам під час вибору водозбірника на вул. Шевській у центрі Львова.

Знахідку виявили на глибині 5,5 метрів у водозбірнику, який датують XV- XVI століть, повідомляє prostir.museum.

За словами молодшого наукового співробітника НДЦ "Рятівна археологічна служба" Інституту археології НАН України Остапа Лазурка, раніше львівським археологам не вдавалось знайти таких давніх писанок на шкарлупі.

"Раніше знаходили давньоруські писанки ХІІ-ХІІІ ст., зокрема в Жидачеві на Львівщині та у Хрінниках на Волині, але вони були керамічними. Ця ж писанка зроблена на шкарлупі, ймовірно, гусячого яйця. І вона дуже добре збереглась – приблизно на 80-90%", – розповів Остап Лазурко.

Науковці припускають, що це може бути найдавніша така писанка не лише у Львові, але й в Україні. Після опрацювання та консервації знахідки, вирішуватимуть, у який музей передати цінний артефакт.

Дивіться також: "У Львові знайшли старовинну каналізацію. ФОТО"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.