Кернес не послухав учених Кембриджа і Колумбії

Депутати міської ради Харкова вважають незаконним встановлення дошки лауреату Шевченківської премії, викладачу Гарвардського та професору Колумбійського університетів Юрію Шевельову на центральній вулиці міста.

"За" проголосували 65 депутатів, четверо висловилися проти, три депутати міської ради утрималися.

Мер Харкова Геннадій Кернес пообіцяв відкликати тепер свій підпис, яким він дозволив увіковічити всесвітньо відомого науковця.

Дискусія про життя і діяльність Шевельова у Харкові під час окупації тривала більше години. Під час розгляду питання виступали обидві сторони топонімічного конфлікту.

Співголова Харківської правозахисної групи Ірина Рапп зазначила, що вчений не працював з нацистами, а займався виключно науковою діяльністю.

Професор Ігор Муромцев доводив, що роботи Шевельова вивчають зараз в Україні, він є почесним доктором харківського університету і дуже багато зробив для міста.

Головний обвинувачував Нісон Ройтман, який представляв антифашістську громадську організацію, заявив, що ніхто не заперечує наукових досягнень вченого, але Шевельов друкувався у німецькій газеті під час окупації, а таким людям не варто ставити дошки.

Свою думку з цього приводу висловили губернатор Михайло Добкін, якій спеціально прийшов на сесію і міський голова Харкова Геннадій Кернес.

Мер заявив, що спеціально звертався до СБУ, але там документів про Шевельова не знайдено, окрім газетних публікацій. Він наголосив, що нібито мешканці будинку, де встановлена дошка, звертались до нього з проханням її зняти, а наостанок зауважив, що Шевельов зайняв квартиру вбитого єврея, якого розстріляли фашисти Дробицькому яру.

Депутати підтримали міського голову і вирішили зняти пам'ятну дошку Шевельову. Генадій Кернес публічно підписав доручення її демонтувати.

Статтю Володимира Чистиліна "Про Юрія Шевельова. Спеціально для Добкіна" читайте у рубриці "Колонки"

Як відомо, напередодні до міської ради Харкова із відкритим листом звернулися науковці провідних західних університетів: Кембріджу (Британія), Колумбійського, Канзаського, Ратгерського університетів, університету Нортвестерн (США), а також університету Альберти (Канада).

У своєму зверненні Науковці засудили "наклепницькі, голослівні твердження деяких осіб" щодо професора Шевельова.

"Звинувачення щодо діяльності професора Шевельова під час Другої світової війни вперше з'явились на початку 1960-х років і походили від КГБ, - наголошують автори листа. - Ці звинувачення були ретельно досліджені численними американськими державними установами та Колумбійським університетом, де викладав професор Шевельов. Всі вони були повністю і однозначно відкинуті".

На початку вересня у Харкові раніше запланованого відкрили меморіальну дошкууродженцю міста, мовознавцю-славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову. Спершу міська влада надала всі необхідні дозволи, але потім раптом передумала.

Тоді ж голова Харківської ОДА Михайло Добкін у своєму твіттері назвав науковця "фашистским пособником", а ініціаторів встановлення пам'ятної дошки (серед них опозиціонер Арсен Аваков і поет Сергій Жадан) "фашистськими мерзотниками".

Пізніше один із блогерів нагадав Добкіну, що у 2010-му році його соратник по Партії регіоніввідкрив у Харкові пам'ятний знак командиру "Російського охоронного корпусу" у складі армії Третього рейху Борису Штейфону. За такий учинок "регіонал" навіть не був виключений із партії.

У листопаді 2010 року в Харкові невідомими було знищено пам'ятну дошку кардиналу УГКЦ Йосипу Сліпому. У лютому 2011-го її відновили за спільною ініціативою харківської і львівської властей.

Юрій Шевельов (Шерех) (1908-2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації.

Народився у Харкові у дворянській родині німців Шнейдерів. У Першу світову батько змінив прізвище на Шевельов. У 1933-43 роках - доцент Харківського університету. Викладав у Олеся Гончара. З 1944 року - на еміграції.

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США.

Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".

Автор 17 книг і фундаментальних наукових праць про історію слов'янських мов, української мови та літератури.

Читайте також інтерв'ю Юрія Шевельова для УП (2002)

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.