Волинські предки Достоєвського писали вірші українською - науковець

Рід класика світової літератури Федора Достоєвського, який походить з Волині, відіграв важливу роль у становленні української релігійної традиції.

Аргументом на підтвердження цього є публікація духовного вірша, підписаного Достоєвським, у збірнику "Богогласник" друкарні Почаївського монастиря (1790 році), повідомив у інтерв'ю Укрінформу професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк.

"Це ще одна ниточка, яка пов’язує Достоєвських із Волинським краєм, - зазначив Кралюк. - Можливо, автором цього вірша був один із предків Федора Достоєвського, наприклад, його дід Андрій".

За словами науковця, хоч мова вірша і мала в своїй основі церковнослов’янщину, але була наближена до української розмовної.

Вважається, що рід Достоєвських татарського походження. Їхні предки Ртіщеви прийшли із Московії на Пінщину (сучасна Білорусь) у кінці XV століття.

"Далекий предок письменника, Данило, в 1506 році отримав у володіння село Достоєво на теренах Пінщини. Від назви цього села й походить назва роду Достоєвських, - зазначив професор. - Зараз воно перебуває у складі Іванівського району Брестської області Республіки Білорусь. Проте це не білоруська, а українська етнічна територія".

Кралюк підкреслив, що насправді предки Достоєвського мешкали не стільки в Достоєві, скільки на Волині, точніше – на Ковельщині, про що неодноразово згадується в історичних документах.

У 70-х роках XVI століття тут жив якийсь Феодор Достоєвський, що служив у князя Андрія Курбського [політичний емігрант з Московії часів Івана Грозного у Велике князівство Литовське - ІП]. Під 1664 роком у селі Секунь (неподалік Ковеля) згадується ще про одного Достоєвського.

У 1775 році Достоєвські продали свій маєток Кличковичі (зараз це невелике село Турійського району Волинської області). Тоді прадід Федора Достоєвського, Григорій Гомерович, перебрався до Янушполя, де став греко-католицьким (уніатським) священиком. Два його сини теж були священиками.

Один з них, Андрій, дід письменника, служив у селі Війтівці на Поділлі в 1782-1820 роках. Йому довелося перейти з унії на православ’я.

Син Андрія Лев також служив у Війтівцях священиком. Інший син, Михайло, батько письменника, готувався до священицької кар’єри, навчався в Подільській семінарії в Шаргороді. Звідти його як одного з найкращих учнів відправили вчитися в Медико-хірургічну академію в Москву, де він осів. У Москві й народився Федір Достоєвський.

Хоча батько Федора Достоєвського опинився в Москві, але він формувався в лоні традиційної культури українського духовенства, наголосив Кралюк.

"І цю культуру, принаймні почасти, він передав своєму синові, - зазначив професор.   - Чи не звідти глибинна релігійність Федора Достоєвського, яка мало співзвучна з релігійністю російською, але яка вписується в контекст релігійних традицій України XVI-XVIIIстоліть?"

Дивіться також інші матеріали за темою "Література"

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.