Волинські предки Достоєвського писали вірші українською - науковець

Рід класика світової літератури Федора Достоєвського, який походить з Волині, відіграв важливу роль у становленні української релігійної традиції.

Аргументом на підтвердження цього є публікація духовного вірша, підписаного Достоєвським, у збірнику "Богогласник" друкарні Почаївського монастиря (1790 році), повідомив у інтерв'ю Укрінформу професор Національного університету "Острозька академія" Петро Кралюк.

"Це ще одна ниточка, яка пов’язує Достоєвських із Волинським краєм, - зазначив Кралюк. - Можливо, автором цього вірша був один із предків Федора Достоєвського, наприклад, його дід Андрій".

За словами науковця, хоч мова вірша і мала в своїй основі церковнослов’янщину, але була наближена до української розмовної.

Вважається, що рід Достоєвських татарського походження. Їхні предки Ртіщеви прийшли із Московії на Пінщину (сучасна Білорусь) у кінці XV століття.

"Далекий предок письменника, Данило, в 1506 році отримав у володіння село Достоєво на теренах Пінщини. Від назви цього села й походить назва роду Достоєвських, - зазначив професор. - Зараз воно перебуває у складі Іванівського району Брестської області Республіки Білорусь. Проте це не білоруська, а українська етнічна територія".

Кралюк підкреслив, що насправді предки Достоєвського мешкали не стільки в Достоєві, скільки на Волині, точніше – на Ковельщині, про що неодноразово згадується в історичних документах.

У 70-х роках XVI століття тут жив якийсь Феодор Достоєвський, що служив у князя Андрія Курбського [політичний емігрант з Московії часів Івана Грозного у Велике князівство Литовське - ІП]. Під 1664 роком у селі Секунь (неподалік Ковеля) згадується ще про одного Достоєвського.

У 1775 році Достоєвські продали свій маєток Кличковичі (зараз це невелике село Турійського району Волинської області). Тоді прадід Федора Достоєвського, Григорій Гомерович, перебрався до Янушполя, де став греко-католицьким (уніатським) священиком. Два його сини теж були священиками.

Один з них, Андрій, дід письменника, служив у селі Війтівці на Поділлі в 1782-1820 роках. Йому довелося перейти з унії на православ’я.

Син Андрія Лев також служив у Війтівцях священиком. Інший син, Михайло, батько письменника, готувався до священицької кар’єри, навчався в Подільській семінарії в Шаргороді. Звідти його як одного з найкращих учнів відправили вчитися в Медико-хірургічну академію в Москву, де він осів. У Москві й народився Федір Достоєвський.

Хоча батько Федора Достоєвського опинився в Москві, але він формувався в лоні традиційної культури українського духовенства, наголосив Кралюк.

"І цю культуру, принаймні почасти, він передав своєму синові, - зазначив професор.   - Чи не звідти глибинна релігійність Федора Достоєвського, яка мало співзвучна з релігійністю російською, але яка вписується в контекст релігійних традицій України XVI-XVIIIстоліть?"

Дивіться також інші матеріали за темою "Література"

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.