Спецпроект

У Києві презентують листи очевидців Голодомору

У Національному музеї "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" відбудеться презентація виставки "Щоденники Голодомору".

Про повідомляє прес-служба музею.

Мета виставки – відобразити справжні масштаби людського горя на основі письмових свідчень звичайних українців та реальний духовний і фізичний стан українського народу в 1932-1933 рр.

Пересічні громадяни відверто описували події власного життя та свої переживання, і навіть не думали, що їхні слова та думки стануть джерелом для вивчення найтрагічнішої сторінки в історії України.

Час і місце: 16 квітня 2014 року о 14:00. Зала пам'яті Меморіалу пам'яті жертв голодоморів, Київ, Лаврська, 3 (метро "Арсенальна").

Виставка покликана на основі автентичних першоджерел охарактеризувати соціально-психологічний портрет людини радянської тоталітарної доби.

Експозиція виставки складається зі щоденників Н.Білоуса – селянина з Харківщини, О.Наливайка та О.Радченко – вчителів з Харківщини, листів сільського священика та учнів школи, робітників, які відверто описують жахливе становище на селі.

Цінність вищевказаних матеріалів зумовлюється тим, що вони належать конкретному автору, і потрібно було мати велику мужність, щоб у голодному чи напівголодному стані знайти у собі духовні й фізичні сили для ведення записів.

У презентації виставки візьмуть участь кобзар Тарас Компаніченко і свідок Голодомору Г.Мурашко.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".