Відкрився сайт, присвячений усній історії

Відкрито сайт Української асоціації усної історії (УАУІ). Хто цікавиться процесом безпосередньої передачі та запису спогадів людини (за допомогою аудіо- чи відеотехніки), отримав новий інструмент. Історики отримають нові джерела.

Усна історія - науковий збір і опрацювання історичної інформації про осіб, родини, важливі події тощо за допомогою інтерв'ювання учасників або очевидців і технічної фіксації їхніх спогадів.

УАУІ - недержавна добровільна громадська організація. Створена у Харкові в жовтні 2006 року з ініціативи учасників міждисциплінарної наукової конференції „Усна історія в сучасних соціально-гуманітарних студіях: теорія та практика досліджень".

Адреса сайту Української асоціації усної історії - oralhistory.com.ua.

Головними завданнями УАУІ проголошено:

- створення тимчасових робочих груп у складі вітчизняних та зарубіжних фахівців для проведення науково-дослідницьких робіт;

- організація наукових конференцій, семінарів, літніх шкіл;

- забезпечення обігу фахової інформації, а саме: створення всеукраїнської бази даних з усної історії і обмін інформацією наукового та організаційного характеру між фахівцями в галузі усноісторичних та суміжних дисциплін;

- редакційно-видавнича діяльність;

- надання різного роду інтелектуальних послуг, а саме: рецензування, редагування, укладання оглядів зарубіжної наукової літератури, анотованих бібліографій тощо, здійснення наукової експертизи й надання консультацій з усноісторичної тематики;

- організація циклів публічних лекцій, виставок, презентація нових книг, науково-просвітницька діяльність.

Як відомо, у березні 2012 року відкрився український сайт, присвячений жіночій/ґендерній історії.

В січні 2012 року історики Андрій Портнов і Володимир Маслійчук запустили сайт для академічного спілкування істориків Historians.in.ua.

В серпні 2011 року сайт, присвячений історії України, відкрила газета "День".

Дивіться також інші матеріали за темою "Усна історія"

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням