В інтернеті вивісили архіви ОУН, які пролежали півсторіччя в землі

Два архіви ОУН 1947-1951 років, які пролежали в землі понад 50 років, Центр досліджень визвольного руху відреставрував та виклав у вільний інтернет-доступ.

Документи можна переглянути на сайті Електронного архіву визвольного руху, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Архів Бібрецького районного проводу Організації українських націоналістів знайшли закопаним у молочному бідоні в сусідньому Пустомитівському районі Львівської області ще у травні 2011 року.

Серед документів, які передали Центру досліджень визвольного руху, — листівки, часопис "Ідея і чин", інформативні, касові звіти підпілля ОУН, дані про діяльність колгоспів, списки арештованих та депортованих за 1944-1951 рр., комуністів персонального складу радянських адміністративних і каральних структур, машинно-тракторних станцій  і комсомольців, шкіл та вчителів по Бібрецькому району Львівської області та ін.

"Цікавою в знахідці є серія із двох бофонів на Великодню тематику, номіналами п’ять та двадцять карбованців. Це своєрідні квитанції на бойовий фонд, які видавались населенню за кошти або, приміром, продукти, віддані для потреб підпілля ОУН. Вони виконували як фінансову, так і пропагандистську функцію", — розповідає керівник архіву ЦДВР Андрій Усач.

Переглянути документи з Бібрецького архіву можна за посиланням.

В іншому архіві, знайденому у травні 2012 року в колишньому Рава-Руському (нині — Жовківському) районі Львівської, є підпільні видання.

"Виявлені брошури, часопис "Бюро інформації УГВР" [Української головної визвольної ради — підпільного парламенту], листівки дають змогу прослідкувати тематичне поле інформаційних матеріалів підпілля ОУН, які поширювались як серед власне підпільників, так і цивільного населення на межі 1940-1950-х рр.", —  зазначає архівіст.

Переглянути Рава-Руський архів можна за посиланням.

На думку Усача, складені підпільниками списки можуть зацікавити не лише родичів, але й істориків, стати вагомим статистичним джерелом відповідних досліджень.

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 15 тисяч документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.