Під Києвом відкрили пам'ятний знак повстанцям отамана Зеленого. ФОТО

В селі Щербанівка Обухівського району Київської області відкрито пам’ятний знак козакам і старшинам Щербанівської сотні Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого.

Про це повідомляє історичний клуб "Холодний Яр".

Під час урочистого мітингу, який вів дослідник повстанського руху Роман Коваль, виступали родичі отамана Зеленого, краєзнавці, голови Київської та Закарпатської облорганізацій партії "ВО "Свобода" та інші.

На вшануваннях були присутні українці з Лівану та Німеччини.

Скульптор Михайло Горловий подякував односельчанам зі Щербанівки, що допомогли йому вшанувати "земляків, які у війську отамана Зеленого відстоювали право нашого народу на державне життя".

Фото: ФБ Тетяни Лемешко

Серед добровільних помічників скульптора були й родичі репресованого письменника Григорія Косинки, уродженця Щербанівки.

По відкритті меморіалу було вшановано могилу козака Щербанівського сотні Дніпровської повстанської дивізії Панаса Пустового, який загинув 1919 року.

Пам'ятний знак у процесі роботи скульптора. Фото: Павло СОЛОДЬКО

Співорганізаторами вшанувань виступили історичний клуб "Холодний Яр" та військово-історичний клуб "Повстанець", які сальвами віддали вояцькі почесті повстанцям та їхньому отаманові.

Село Щербанівка розташоване в долині річки Красна, поруч із Трипіллям (теж Обухівського району).

Пам'ятний знак розташований на краю села, відкривається чудова панорама водорозділу річок Красна і Бобриця

Данило Терпило, "отаман Зелений" - мешканець Трипілля, соціаліст-революціонер, активний учасник Української революції 1917-21 років, організатор повстанського руху на Київщині.

Визнавав владу Української Народної Республіки. Наприкінці 1918 року на чолі Першої Дніпровської повстанської дивізії Терпило допомагає Директорії УНР вибити з Києва уряд Української Держави (гетьманату) Павла Скоропадського.

У січні 1919-го вступив у конфлікт з Симоном Петлюрою (лідером Директорії), відмовившись відправити свою повстанську дивізію на фронт проти більшовиків в районі Чернігова.

Тоді ж вступає у союз із більшовиками, але після спроб останніх реформувати повстанську дивізію і реквізицій продовольства у селян Київщини розпочинає повстання проти ленінців.

У квітні 1919 року загони Зеленого захоплюють практично весь регіон - на кілька днів навіть Київ - змушуючи більшовиків відтягувати значні сили з більшовицько-УНРівського фронту.

Своєрідною кульмінацією повстання став похід зведеного більшовицького загону з Києва на повстанську "столицю" Трипілля улітку 1919 року.

Після початкового успіху червоної операції повстанцям удалося вибити більшовиків із села, знищивши більшу частину комсомольців та бійців інтернаціонального батальйону. Ці жертви увійшли до радянської міфологізованої історичної пам'яті як "Герої Трипілля".

У липні 1919 року Зелений організував у Переяславі масовий захід, на якому було урочисто проголошено скасування угод з Росією, укладених Богданом Хмельницьким у 1654 році.

Загинув у бою з денікінцями у жовтні 1919-го.

Дивіться також: "Каральний похід Петлюри проти Зеленого, січень 1919 року"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.