Під Києвом відкрили пам'ятний знак повстанцям отамана Зеленого. ФОТО

В селі Щербанівка Обухівського району Київської області відкрито пам’ятний знак козакам і старшинам Щербанівської сотні Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого.

Про це повідомляє історичний клуб "Холодний Яр".

Під час урочистого мітингу, який вів дослідник повстанського руху Роман Коваль, виступали родичі отамана Зеленого, краєзнавці, голови Київської та Закарпатської облорганізацій партії "ВО "Свобода" та інші.

На вшануваннях були присутні українці з Лівану та Німеччини.

Скульптор Михайло Горловий подякував односельчанам зі Щербанівки, що допомогли йому вшанувати "земляків, які у війську отамана Зеленого відстоювали право нашого народу на державне життя".

Фото: ФБ Тетяни Лемешко

Серед добровільних помічників скульптора були й родичі репресованого письменника Григорія Косинки, уродженця Щербанівки.

По відкритті меморіалу було вшановано могилу козака Щербанівського сотні Дніпровської повстанської дивізії Панаса Пустового, який загинув 1919 року.

Пам'ятний знак у процесі роботи скульптора. Фото: Павло СОЛОДЬКО

Співорганізаторами вшанувань виступили історичний клуб "Холодний Яр" та військово-історичний клуб "Повстанець", які сальвами віддали вояцькі почесті повстанцям та їхньому отаманові.

Село Щербанівка розташоване в долині річки Красна, поруч із Трипіллям (теж Обухівського району).

Пам'ятний знак розташований на краю села, відкривається чудова панорама водорозділу річок Красна і Бобриця

Данило Терпило, "отаман Зелений" - мешканець Трипілля, соціаліст-революціонер, активний учасник Української революції 1917-21 років, організатор повстанського руху на Київщині.

Визнавав владу Української Народної Республіки. Наприкінці 1918 року на чолі Першої Дніпровської повстанської дивізії Терпило допомагає Директорії УНР вибити з Києва уряд Української Держави (гетьманату) Павла Скоропадського.

У січні 1919-го вступив у конфлікт з Симоном Петлюрою (лідером Директорії), відмовившись відправити свою повстанську дивізію на фронт проти більшовиків в районі Чернігова.

Тоді ж вступає у союз із більшовиками, але після спроб останніх реформувати повстанську дивізію і реквізицій продовольства у селян Київщини розпочинає повстання проти ленінців.

У квітні 1919 року загони Зеленого захоплюють практично весь регіон - на кілька днів навіть Київ - змушуючи більшовиків відтягувати значні сили з більшовицько-УНРівського фронту.

Своєрідною кульмінацією повстання став похід зведеного більшовицького загону з Києва на повстанську "столицю" Трипілля улітку 1919 року.

Після початкового успіху червоної операції повстанцям удалося вибити більшовиків із села, знищивши більшу частину комсомольців та бійців інтернаціонального батальйону. Ці жертви увійшли до радянської міфологізованої історичної пам'яті як "Герої Трипілля".

У липні 1919 року Зелений організував у Переяславі масовий захід, на якому було урочисто проголошено скасування угод з Росією, укладених Богданом Хмельницьким у 1654 році.

Загинув у бою з денікінцями у жовтні 1919-го.

Дивіться також: "Каральний похід Петлюри проти Зеленого, січень 1919 року"

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.