Путін доручив переписати історію Криму

Президент РФ на зустрічі з молодими вченими-істориками відзначив "необхідність написання" історії Криму, нагадавши про "глибоке історичне коріння" Криму з Росією.

Про це повідомляє сайт Кремля.

"Те, що треба звернутися до цієї роботи, цієї теми, до історії Криму - звичайно. Це актуально сьогодні і, зрозуміло, було б непогано, якби ви і ваші колеги, які в Криму живуть і працюють, щоб вони до цієї теми звернулися і нею зайнялися. Ми із задоволенням підтримаємо, я поговорю з урядом, навіть на урядовому рівні підтримаємо", - сказав Путін.

За його словами, російським вченим необхідно написати історію Криму, "доки її не написав хтось інший".

"Ви прямо відмовляєте своїм колегам українським у презумпції невинності, апріорі вважаєте, що там все політизуватиметься", - зазначив Путін.

Про діяльність бандерівського підпілля читайте у матеріалі з циклу "Наш Крим" - "Тризуб і Тамга: ОУН в Криму"

Президент РФ сказав, що в деяких питаннях до них (українських істориків) все-таки доведеться прислухатися. 

"Деякі речі такі очевидні, що заперечувати їх неможливо", - сказав він.

Дивіться також:

Фантомні болі Імперії. Чи могла Україна втратити Крим у 1990-х

"Принуждение к союзу": як Крим став "ісконно русскім"

Як Крим "ісконно русским стал". Імперський крок Катерини

Унікальні фото депортованих кримських татар

Як депортували кримських татар і що з того вийшло

Українці, які створили Російську імперію

Відбудова Криму Українською РСР після війни

Як депортували кримських татар і що з того вийшло

Шагін-Гірей. Сокіл, впольований двоголовим орлом

Анексія 1783 року. Як імперія окупувала Кримський Юрт

Кримський похід 1918 року. Українська армія на півострові

Постанова про депортацію і перетворення Криму на область РРФСР

"Принуждение к союзу": як Крим став "ісконно русскім"

Два береги одного Степу. Про дружбу козаків і татар

Північно-Кримський канал. Історія будівництва

Інші матеріали за темою "Крим"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.