АНОНС: Таємниці Биківні. У Києві відбудеться зустріч із Андрієм Амонсом­

Скільки людей насправді поховано у Биківні? Ким були жертви комуністичного режиму? Чи можна вважати Биківню найбільшим "полем смерті" Сталіна? Як комуністичний режим намагався знищити сліди злочину?

Про це говоритимуть на зустрічі з полковником юстиції Андрієм Амонсом, яка відбудеться в рамках дискусійної програми виставки "Знищення польських еліт. Катинь-Акція АБ" - повідомляє сайт Українського інституту національної пам’яті.

Андрій Амонс як прокурор  військової прокуратури з 1988 року розслідував злочини комуністичного режиму. Масові поховання у Биківні є предметом його зацікавлень протягом більш, ніж 25 років.

У лісі поблизу селища Биківня у 1930-х – початку 1940-х років утаємничено здійснювали масові поховання осіб, репресованих і страчених київським НКВД.

На сьогодні встановлені імена 14191 розстріляної людини, за оцінками дослідників загальна кількість похованих у Биківні становить щонайменше 20 тисяч жертв політичних репресій.

Під биківнянськими соснами також було поховано більше двох тисяч польських громадян – поляків, українців, євреїв та представників інших національностей – які були знищені в рамках Катинського розстрілу навесні 1940 року.  

Вивчаючи документи НКВД та КГБ, Андрій Амонс натрапив на свідчення, як радянські спецслужби намагалися приховати цей злочин, знищивши частину поховань і тисячі документів та речових доказів, знайдених у Биківні на початку 1970-х років.   

 Андрій Амонс (ліворуч) під час досліджень масових поховань у Биківні. Фото Piotr Pogorzelski, Polskie Radio.

 

Зустріч відбудеться в рамках дискусійної програми виставки "Знищення польських еліт. Катинь-Акція АБ".

Документи і фотоматеріали з польських, британських, німецьких та радянських архівів розповідають про долі польських громадян — жертв комуністичного та нацистського тоталітарних режимів.

Виставку підготував Інститут національної пам’яті Польщі. Українська версія постала у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті.

Зустріч модеруватиме Олександр Зінченко, радник голови УІНП.

Четвер,  18 червня, 18:30

Адреса: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2.

Більше матеріалів на цю тему доступні за темою "Биківня" 

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.