АНОНС: Журналістів запрошують погортати новознайдені документи підпілля ОУН, що пролежали в землі 65 років

Близько три сотні документів референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи, які пролежали закопаними в землі з 1950 року, зараз на реставрації в Архіві Центру досліджень визвольного руху. Серед них — персональні справи 70 підпільників ОУН, описи загибелі 15 повстанців, протоколи допитів затриманих радянськими органами українців і т.п. Журналістів запрошують ознайомитись з унікальною знахідкою.

Архів знайшли наприкінці травня цього року на Жовківщині (Львівська обл.) і того ж дня передали до Архіву Центру досліджень визвольного руху. Як розповів народний депутат Володимир Парасюк, про цю схованку розказав його дядько, який знав це від свого батька. 

Загалом це близько 300 документів, які займають понад тисячу аркушів. Переважна їх більшість датована 1949-1950 рр., але є більші ранні — за 1945-1948 рр.

"Вірогідно, що у 1950 р. цей архів і був закопаний, на той час підпілля ОУН у Сокальській окрузі, зокрема і СБ, провадили ще досить активну діяльність, — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач. — Хоча документи були промоклі і пролежали в землі близько 65 років, всі вони майже ідеально збереглися, не втрачено жодного документу".

 Серед знайдених документів є комплекс персональних справ 70 підпільників ОУН, зокрема їхні автобіографії. Одна з найцікавіших — біографія Софії Лагодич (псевдонім "Ліда"), підпільниці, яка була арештована у 1953 році і перебувала на допитах у тюрмі на вул. Лонцького.

Як розповів Андрій Усач , під час допитів "Ліда" не сказала нічого ні про себе, ні про нікого з побратимів, тому до цього історики нічого про неї не знали. На всі питання слідчих казала, що "дала клятву перед Богом і нічого сказати в зв'язку із цим не може". Була запроторена на примусове лікування в психіатричну лікарню.

Софія Лагодич ("Ліда"). Архів управління СБУ у Львівській обл. 

На презентації 10 липня, окрім біографії підпільниці "Ліди", яку вона написала під час перебування в підпіллі ОУН, будуть представлені її архівно-кримінальна та контрольно-наглядова справи, які надав Архів управління СБУ у Львівській області, а також торбина та папери, із якими "Ліда" була затримана, в тому числі з численними творами, які вона писала у підпіллі.

 Окрім того історики ознайомлять журналістів з автобіографією та архіво-кримінальною справою ще однієї підпільниці, яка відсиділа у радянських таборах і яка досі жива, — Олена Андрущак (псевдонім "Орися").

 Олена Андрущак - "Орися". З приватного архіву Олени Андрущак

 "Така кількість біографій підпільників дасть нам змогу досить детально прослідкувати життя конкретних людей, що спонукало їх долучитися до націоналістичного руху, в деяких випадках і арешти органами радянської держбезпеки та те, як вдалося звільнитися.

Всі автобіографії підписані лише псевдо, тому зараз триває робота по їх ідентифікації, пошуку додаткової інформації про цих підпільників та встановлення їхньої подальшої долі", — розповів Андрій Усач.

Цікаву інформацію не лише для дослідників, але й родичів, можуть становити протоколи-зголошення в справах загибелі учасників УПА та підпілля ОУН. Всього у знайденому архіві міститься 8 таких документів, у яких описана загибель 15 осіб.

Також у архіві є передруки трофейних радянських документів, частина з яких була вилучена підпільниками у вбитих чи поранених радянських функціонерів. Примітно, що деякі були здобуті цивільним населенням і згодом передані підпіллю ОУН. Серед цих документів протоколи допитів заарештованих радянською держбезпекою осіб, підписки про співпрацю, доноси тощо.

 

Зараз на архів ще чекає реставрація, а далі його детальніше опрацюють історики, опишуть, оцифрують та викладуть у вільному доступі в інтернеті на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua.

Учасники заходу:

  • Руслан Забілий — директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького";
  • Андрій Усач — керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху;
  • Марта Гавришко — наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху.

10 липня, п'ятниця

Час: 15:00

Місце: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького", м. Львів, вул. С. Бандери, 1 (вхід з вул. Брюллова, другий поверх).

Захід відбудеться за підтримки Архіву управління Служби безпеки України у Львівській області.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.