РАДА ВИЗНАЛА ДЕПОРТАЦІЮ КРИМСЬКИХ ТАТАР ГЕНОЦИДОМ

Верховна Рада ухвалила постанову, якою депортація кримських татар у 1944 році визнається геноцидом. Віднині 18 травня офіційно - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

За відповідне рішення в цілому проголосували 245 депутатів, повідомляє офіційний сайт ВР.

При ухваленні постанови ВР керувалася положеннями Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

"В травні 1944 року на підставі рішень Державного комітету оборони СРСР кримські татари були примусово виселені з території Криму, - наголошується в пояснювальній записці до законопроекту. - В результаті, більше 180 тисяч етнічних кримських татар були змушені покинути свою історичну батьківщину".

Автори документу нагадують, що виселення кримськотатарських родин здійснювалося у грубий спосіб, з конфіскацією належного їм майна та з запровадженням дискримінації за національною приналежністю.

"За різними оцінками, більше 46% переселенців загинули внаслідок здійсненої радянськими державними органами депортації, точна кількість жертв невідома", - підкреслює пояснювальна записка. - Примусове виселення кримських татар з території їх історичного проживання, обмеження засобів для існування за міжнародним правом має ознаки геноциду".

"Українці, на жаль, не з розповідей знають, що таке геноцид, тому відновлення історичної справедливості у цьому питанні дуже важливе, - написав на своєму Facebook голова ВР Володимир Гройсман. - Тим більше, що сьогодні через окупацію Криму кримські татари знову опинилися під загрозою виселення".

Як відомо, у березні 2014 року ВР визнала кримських татар корінним народом України.

У травні 2014 року окупаційна влада Криму забороняла кримським татарам проводити масові заходи до 70-річчя сталінської депортації.

У квітні 2014 року президент РФ Владімір Путін підписав указ про "реабілітацію" кримськотатарського та інших народів Криму, що постраждали від сталінських репресій. У відповідь лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв заявив, що Росія сама має реабілітуватися перед татарами.

У вересні 2013 року директор Центрального музею Тавриди (головного бюджетного закладу півострова) Андрій Мальгін випустив книгу, у якій назвав російських козаків, які пішли служити Гітлеру, "кримськотатарськими добровольцями".

У червні 2013 року у Криму за бюджетні кошти випустили посібник для шкіл, де стверджувалося, що під час Другої світової кримські татари "поголовно перейшли на бік ворога".

У травні 2013 року генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв виправдав сталінську депортацію 1944 року, звинувативши кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ.

У 2012 році лідер КПУ Петро Симоненко заявив, що депортація Сталіним кримських татар - це благо для кримськотатарського народу.

ТАКОЖ:

У Росії хочуть перейменувати Крим

Кримські татари: ціна війни, ціна миру

Як депортували кримських татар і що з цього вийшло

Неписана історія: "Поки татари воювали, їхні сім'ї виселили в Узбекистан"

Зневажений герой. Про легендарного радянського пілота Амет-хана Султана

Історик Гульнара Бекірова: "Групу СБУ з дослідження депортації розформовано"

Постанова про депортацію і перетворення Криму на область. ДОКУМЕНТИ

Як козаки з кримськими татарами Крим захищали

Інші матеріали за темою КРИМСЬКІ ТАТАРИ

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.